«Файне місто» — по-файному!

У тих, хто вже чув про “Файне Місто”, складається враження, що з 20 до 23 липня в Україні, та що там — у світі — не відбуватиметься жодних фестивалів. Чому? Бо ж усі достойні сольні виконавці та музичні гурти будуть у цей час на найочікуванішій події липня — міжнародному музичному  фестивалі в Тернополі. Тим більше, що фестиваль цьогоріч маємо не простий  — п’ятий, ювілейний!  

 Перш за все, цьогоріч відвідувачі «Файного міста»  зможуть оцінити нову фестивальну локацію: дійство відбуватиметься на території тернопільського іподрому, який зможе вмістити ще більше (хоча, здавалося б, куди вже більше:  торік фест зібрав більше 15 000 відвідувачів, що є абсолютним рекордом фестивалю!)  меломанів. Проте якщо ви хочете доєднатися до фестивальної громади, мусите поспішати:  організатори дійства попереджають, що залишилось всього 600 абонементів в платне наметове містечко. З кожнем днем також зменшується кількість вхідних квитків: їх залишилось всього кілька тисяч, тому не факт, що на вході працюватиме каса. Отож, охочим пофестивалити на «Файному» радимо подбати про свій відпочинок вже зараз. Одно-, дво-, три-, чотириденні квитки можна придбати на http://fainemisto.com.ua/tickets.
З Німеччини  до України приїдуть справжні “монстри” альтернативи   “Guano Apes”, що стануть хедлайнерами фестивалю,  з Фіндяндії — потужні рокери “Poets of the Fall”  та “Skindred” — валійський рок-гурт із Ньюпорта, що є постійним учасником найбільших європейських музичних фестивалів,  з Білорусі — запальний “Brutto”,  а  також російський панк-рок-гурт “Елізіум”, який виступив проти путінського режиму. А щоб перерахувати усіх вітчизняних суперстар, які “запалюватимуть” на конкурсі, не те що статті — цілої газети не вистачить! Бо ж українські гурти теж не пасуть задніх: «Друга ріка»,  “Антитіла”,  ТНМК, “O.Torvald”, «Веремій», Христина Соловій, «Один в каное», «Анна», «Без обмежень», рідні тернополянам Los Colorados  і багато-пребагато інших.  Рок, альтернатива, фолк, поп, денс, метал, інді:  “Файне Місто” є одним з небагатьох українських фестивалів, на якому упродовж чотирьох днів перетинаються практично всі сучасні напрямки. «Файне місто» — це потужна музична «граната», насичена  ритмами рокабілі, ска, фолку, етно і чесного, без наворотів, року, які працюють на загальний драйв.

Але окрім драйвових ритмів, фестиваль має що запропонувати і любителям поетичного слова та прозового рядка. Амфітеатр, яка поєднає у собі літературну сцену, лекційну зону, театральну сцену та нічний кінотеатр теж має що показати  гостям фесту. Отож, у літературному “меню” “Файного Міста”: Сергій Жадан, брати Капранови, Юрій Іздрик, Макс Кідрук, Андрій Любка, Дмитро Лазуткін…

Ви вражені? Так, звичайно, бо є чим! Наймасштабніша, найочікуваніша, найдрайвовіша, най-най-най (список можна продовжувати до безконечності) подія літа — це про нього. Тож біжіть по квитки -  «Файне місто» уже в дорозі…

 

 


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.