Аграрна Тернопільщина: ставка на горох

Часник, горох, українська лохина, вишня, горіх довгий час їх зараховували до нішевих культур, тобто другорядних. Якщо часникові плантації рідкість на полях та земельних наділах фермерів, приватних землевласників, селян- одноосібників. Про вирощування  його у масових масштабах у потужних холдингах, корпораціях, середніх та дрібних сільгосппідприємствах мови йти не може. Ось  посіви гороху збільшуються  в усіх формах власності господарювання системи виробництва продовольства і продуктів харчування країни. У 2016 році при прогнозі 182 тисячі гектарів українські фермери та аграрії посіяли 239 тис. га, що на 33 відсотки більше запланованих площ.

На сьогодні частка українського гороху надсвітовому ринку менша за один відсоток. Торік експортовано 359 тис. тонн гороху на суму 106,5 тис доларів США. Основними імпортерами виступили Індія, 41 % поставок, а також Пакистан і Туреччина.

Аграрії посіяли, за словами головного спеціаліста департаменту агропромислового розвитку і продовольства Тернопільської ОДА Марії Дерманської понад 9 тисяч гектарів, що також значно більше, ніж торік. На провідні ролі крім зернових, а багатьох фермерських господарствах прописався саме горох. Культура і фінансова  й агрономічно вигідна. Щороку найбільше її сіють корпорації «Агропродсервіс», ПП «Агрон» Тернопільського району та інших  агропідприємствах області. Він третій, опісля озимого ячменю і ріпаку в збиральному жнивному конвеєрі. Горох має попит як на внутрішньому, так на зовнішніх ринках Європи, Азії та Близького Сходу.

    Джерело:  http://www.tenews.org.ua


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…