Аграрна Тернопільщина: ставка на горох

Часник, горох, українська лохина, вишня, горіх довгий час їх зараховували до нішевих культур, тобто другорядних. Якщо часникові плантації рідкість на полях та земельних наділах фермерів, приватних землевласників, селян- одноосібників. Про вирощування  його у масових масштабах у потужних холдингах, корпораціях, середніх та дрібних сільгосппідприємствах мови йти не може. Ось  посіви гороху збільшуються  в усіх формах власності господарювання системи виробництва продовольства і продуктів харчування країни. У 2016 році при прогнозі 182 тисячі гектарів українські фермери та аграрії посіяли 239 тис. га, що на 33 відсотки більше запланованих площ.

На сьогодні частка українського гороху надсвітовому ринку менша за один відсоток. Торік експортовано 359 тис. тонн гороху на суму 106,5 тис доларів США. Основними імпортерами виступили Індія, 41 % поставок, а також Пакистан і Туреччина.

Аграрії посіяли, за словами головного спеціаліста департаменту агропромислового розвитку і продовольства Тернопільської ОДА Марії Дерманської понад 9 тисяч гектарів, що також значно більше, ніж торік. На провідні ролі крім зернових, а багатьох фермерських господарствах прописався саме горох. Культура і фінансова  й агрономічно вигідна. Щороку найбільше її сіють корпорації «Агропродсервіс», ПП «Агрон» Тернопільського району та інших  агропідприємствах області. Він третій, опісля озимого ячменю і ріпаку в збиральному жнивному конвеєрі. Горох має попит як на внутрішньому, так на зовнішніх ринках Європи, Азії та Близького Сходу.

    Джерело:  http://www.tenews.org.ua


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Цими днями ми з вами вітатимемо одні одних словами «Христос Воскрес!-Воістину Воскрес!».

Якщо на мить зупинитися у круговерті щоденного життя і задуматися над цими словами – усе, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, – буде життя…

Скільки ми вже пережили неможливого, котре стало можливим для тих, хто твердо тримався віри. Великдень – це осердя нашої віри, підґрунтя нашої надії та зростання нашої любові.  

 Великдень завжди об’єднує всіх українців світу в єдину велику родину. Ми святимо паски, збираємося сім’ями, молимося за тих, хто зустрічає Великдень у окопах і бліндажах. Хай  їхні ангели-охоронці будуть з ними.   Подякуємо Господові і попросимо у Нього сили, віри і стійкості для кожного з нас. 

Вірю, що Бог завжди з тими, хто захищає Добро, хто захищає рідну землю. Тому знаю – Україна обов’язково переможе. З Божою допомогою!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!