Аграрна Тернопільщина: ставка на горох

Часник, горох, українська лохина, вишня, горіх довгий час їх зараховували до нішевих культур, тобто другорядних. Якщо часникові плантації рідкість на полях та земельних наділах фермерів, приватних землевласників, селян- одноосібників. Про вирощування  його у масових масштабах у потужних холдингах, корпораціях, середніх та дрібних сільгосппідприємствах мови йти не може. Ось  посіви гороху збільшуються  в усіх формах власності господарювання системи виробництва продовольства і продуктів харчування країни. У 2016 році при прогнозі 182 тисячі гектарів українські фермери та аграрії посіяли 239 тис. га, що на 33 відсотки більше запланованих площ.

На сьогодні частка українського гороху надсвітовому ринку менша за один відсоток. Торік експортовано 359 тис. тонн гороху на суму 106,5 тис доларів США. Основними імпортерами виступили Індія, 41 % поставок, а також Пакистан і Туреччина.

Аграрії посіяли, за словами головного спеціаліста департаменту агропромислового розвитку і продовольства Тернопільської ОДА Марії Дерманської понад 9 тисяч гектарів, що також значно більше, ніж торік. На провідні ролі крім зернових, а багатьох фермерських господарствах прописався саме горох. Культура і фінансова  й агрономічно вигідна. Щороку найбільше її сіють корпорації «Агропродсервіс», ПП «Агрон» Тернопільського району та інших  агропідприємствах області. Він третій, опісля озимого ячменю і ріпаку в збиральному жнивному конвеєрі. Горох має попит як на внутрішньому, так на зовнішніх ринках Європи, Азії та Близького Сходу.

    Джерело:  http://www.tenews.org.ua


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.