ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №117

Жили-були чотири особи, яких звали Кожен, Хтось, Будь-хто і Ніхто. І їм треба було виконати важливу роботу. Кожен був впевнений, що Хтось її зробить. Будь-хто міг її зробити, але Ніхто не брався….

 Термін «командна гра», який «прибився» до нас із світу спорту, давно вже вийшов далеко за його межі і стосується практично усіх сфер нашого життя. В сім’ї та в роботі, в навчанні та в бізнесі нині вкрай важливе вміння бути «командним гравцем». І не лише тому, що  «одна голова - добре, а дві – краще».  Навіть зважаючи на той факт, що нині завдяки розвитку технологій люди мають більше можливостей працювати дистанційно або самостійно, працювати без залучення команди здатні лише роботи. І, щоб не перетворитися на них, нам потрібна команда…

   Робота в команді – це робота у просторі стосунків, необхідність працювати пліч-о-пліч, взаємодіяти, спілкуватися, координувати рішення та дії, ділити невдачі та успіхи… 

У своїй випускній промові з нагоди закінчення Гарварду Марк Цукерберг розповів історію про те, як Джон Кеннеді відвідав космічний центр NASA. Він побачив прибиральника зі шваброю, підійшов і запитав, чим той займається. Прибиральник відповів: «Пане президенте, я допомагаю доставити людину на Місяць».
Робота в команді, яку усвідомлюють як спільну мету, завжди дасть результат...


Повернутися
18.06.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…