Забиває дух… тополиний пух!

Попри те, що літо, вулиці знову “засніжило”. Цього разу — тополиним пухом. Хто ризикнув відчинити вікно, мусив братися за порохотяг і вологу ганчірку. Алергікам не позаздриш — хоч з міста тікай!

У радянські часи тополями засаджували вулиці, бо ці невибагливі дерева поглинають більше вуглекислого газу і виділяють більше кисню. Їм не потрібні особливі умови та догляд. Але раз на рік тополя “показує характер”.

Насправді тополиний пух викликати алергію не може. Але на нього чіпляються пил, бруд, пилок і спори різних трав, дерев та квітів, які цвітуть одночасно з тополями. Медики підрахували: організм кожного третього жителя міста болісно реагує на контакт з цим «пилезбірником» – починають турбувати нежить, закладеність носа, почервоніння і свербіж очей, сльозотечі, напади чхання, сухий кашель, висипання на шкірі, задуха.

Лікар-алерголог Марія Гуріна радить перед виходом з дому змащувати слизову носа зволожувальним кремом або вазеліном. Бажано пересуватися містом вранці (коли ще лежить роса) або ввечері, коли вже заходить сонце. Найгірший час для прогулянок – в обідню пору, коли стоїть суха, спекотна, вітряна погода. А от дощ «прибиває» пух до землі, тому після зливи можете й пройтися, подихати свіжим повітрям.

У парк чи за місто на природу – ні ногою! Прийшли в офіс – вмийтеся, промийте ніс. Користуйтеся спрНа вікна завішайте протимоскітну сітку чи марлю, змочену водою.

На вікна завішайте протимоскітну сітку чи марлю, змочену водою.

Відмовтесь від ранніх овочів-фруктів – у них містяться нітрати, які підсилять хімічну реакцію в організмі. Дотримуйтеся гіпоалергенної дієти.

Якщо ви – «класичний» алергік (алергія справді псує якість вашого життя, змушує коригувати плани), слід звернутися до лікаря і підібрати лікування, яке допоможе звести до мінімуму неприємні симптоми. Приймати антигістамінні препарати на власний розсуд не варто.

 Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.