Щоб щавель — цілий рік

Щавель — одна з культур, що добре піддається вигонці. При вмілому догляді вітамінну культуру можна отримувати протягом усього зимово-весняного періоду.

Для цього восени заготовляють кореневища. Багато городників допускають помилку, вибираючи рослини з гарним рівним листям, яке зазвичай буває у перший рік посіву. Проте у такому матеріалі замало крохмалю, тому годі сподіватися на гарний урожай. Найкраще підходить для вигонки непоказний ззовні щавель другого-третього років вегетації. Його викопують обережно, намагаючись не зачепити бруньок та зберігають у підвалі при температурі 0...+10 градусів.

Вирощування зелені починають уже з грудня. Попередньо треба видалити усі пошкоджені та вражені корені, а довгі — вкоротити до 10 см (таким чином їх буде зручніше поміщати в ящики).

Є кілька методів висаджування. Доволі поширений — мостовий, при якому кореневища ставлять похило, впритул один до одного. Можна робити це і рядами, відстань між якими 7-8 см. Відтак щавель засипають вологим грунтом, залишаючи відкритими лише верхівкові бруньки.Важливу роль відіграє дотримання теплового режиму. До утворення листків температуру утримують на рівні +8-10 градусів, а потім +16-18. Не забудьте про періодичне поливання. Через 25-30 діб одержують першу зелень. Її треба зрізати обережно, не пошкоджуючи верхівкових бруньок. А щоб мати наступний урожай, треба підживити грунт азотними та калійними добривами (на 10 л води — 30 г аміачної селітри та 10 г хлористого калію). Через 15-20 діб щавель знову підросте. Таким чином за час вигонки його вдається збирати 4-5 разів. Висаджувати можна у кілька термінів (наприклад, з інтервалом у 12-14 діб). Таким чином вітаміни будуть до весни.

 


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.