Мистецька резиденція-на честь наймолодшого героя Небесної Сотні

Молитвою, творчістю та піснею у селі Травневе Збаразького району вшанували пам’ять наймолодшого Героя Небесної Сотні, Героя України – Назара Войтовича. В цей день, 2 червня, юнак міг би відзначати свій 21-й день народження… Однак, віддав найцінніше за свій народ, за демократичне майбутнє своєї Держави.

Власне, у день народження Героя відбулася панахида на його могилі. Вшанувати пам’ять Назара приїхав також голова Тернопільської ОДА Степан Барна, повідомляє сайт ТОДА.

«Герої Небесної Сотні, а також ті, хто нині воює на Сході України – це правдиві Герої своєї країни. Вони, маючи незламну віру в справедливість, не ховаючись за спинами інших, без жодних вагань стали на захист нашої держави. На жаль, багато з них тепер залишаться лише доброю пам’яттю у наших серцях. Саме тому зараз, у день народження Назара Войтовича, ми зібралися, щоб помолитися за його світлу душу й пригадати, яким він був. Дуже сумно, що Україна втратила щирого патріота. Але водночас ми всі отримали розуміння того, що маємо стати іншими, будувати нову державу, аби продовжити те за що боролися й за що загинули наші Герої», – наголосив Степан Барна.

При цьому, на день народження Назара Войтовича також припало відкриття першої програми Мистецької Резиденції. Дану Резиденцію відкрили на його честь, як наймолодшого Героя Небесної Сотні. Презентація програми відбулася у рамках щорічної урочистої події «На крилах мрій», організованої Травневською загальноосвітньою школою І-ІІ ст. Зокрема, у день відкриття учасники-резиденти вже розпочали роботу над перетворенням колишнього сільського магазину на комунікаційний центр для громади з освітньо-мистецькою програмою. Власне, організатори переконані, що даний проект, який реалізовується у сфері, яку понад усе любив Назар Войтович, є символом вшанування його пам’яті та продовження його справи. 


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.