Тернопільський історик добився випуску монети «Йосиф Сліпий»

Національний банк України з 22 травня розпочав он-лайн продаж ювілейної монети до 125-річчя патріарха Йосифа Сліпого. Ініціатором її випуску став тернопільський історик Василь Штокало.

– Стався серйозний прорив, що нам вдалося випросити цю монету в Нацбанку. Це історія тривалістю в 10 років. Ще в 2007 році тодішній Президент Віктор Ющенко мав намір викарбувати монету Патріарха, але тоді йому щось не вдалося. У 2012 році монету вже почали карбувати, але Віктор Янукович, коли дізнався про це, особисто зателефонував до Арбузова (на той час голова НБУ, – авт.) і моменту було знято з виробництва. У 2015 році ініціативна група, яку я очолював, знову подала пропозицію до НБУ викарбувати монету вже до 125-річчя Й. Сліпого. Зважаючи на те, що була постанова Верховної Ради України про відзначення річниці на всеукраїнському рівні, Нацбанк «здався», – розповів Василь Штокало.

20 червня монета «Йосиф Сліпий» (1892-1984)» офіційно вводиться в обіг в Україні.

Ініціатори пропонували виготовити її у двох видах – п’ятигривневу (метал – нейзільбер) та стогривневу (золото), але в НБУ вирішили замовити просту двогривневу монету на основі сплаву міді та нікелю.

Як  повідомили у місцевому представництві НБУ, монета має величезний попит і на сьогодні практично весь тираж – 35 тисяч – уже викуплений.

Джерело: http://www.gazeta1.com


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...