Тернопільський історик добився випуску монети «Йосиф Сліпий»

Національний банк України з 22 травня розпочав он-лайн продаж ювілейної монети до 125-річчя патріарха Йосифа Сліпого. Ініціатором її випуску став тернопільський історик Василь Штокало.

– Стався серйозний прорив, що нам вдалося випросити цю монету в Нацбанку. Це історія тривалістю в 10 років. Ще в 2007 році тодішній Президент Віктор Ющенко мав намір викарбувати монету Патріарха, але тоді йому щось не вдалося. У 2012 році монету вже почали карбувати, але Віктор Янукович, коли дізнався про це, особисто зателефонував до Арбузова (на той час голова НБУ, – авт.) і моменту було знято з виробництва. У 2015 році ініціативна група, яку я очолював, знову подала пропозицію до НБУ викарбувати монету вже до 125-річчя Й. Сліпого. Зважаючи на те, що була постанова Верховної Ради України про відзначення річниці на всеукраїнському рівні, Нацбанк «здався», – розповів Василь Штокало.

20 червня монета «Йосиф Сліпий» (1892-1984)» офіційно вводиться в обіг в Україні.

Ініціатори пропонували виготовити її у двох видах – п’ятигривневу (метал – нейзільбер) та стогривневу (золото), але в НБУ вирішили замовити просту двогривневу монету на основі сплаву міді та нікелю.

Як  повідомили у місцевому представництві НБУ, монета має величезний попит і на сьогодні практично весь тираж – 35 тисяч – уже викуплений.

Джерело: http://www.gazeta1.com


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.