Доспівався… до рекорду!

Віктор Павлік потрапив у «Книгу рекордів України» 

«Багато мене питають, як 51? )) А ось так, 51! ))», - не робить із цифри таємниці уродженець Теребовлі, всенародний «Шикидим» Віктор Павлік. Бо ця цифра для 52-річного співака не проста, а…  рекордна! І ми зараз не про вік (на який, до слова, стрункий, підтягнутий, спортивний і завжди в формі чоловік аж ніяк не виглядає!), а про кількість CD та DVD альбомів – аж 51 (!), які за роки творчої діяльності устиг випустити наш земляк. Це максимум серед українських артистів!  За що, власне, він і до «Книги рекордів України» потрапив:  22 травня Віктор Павлік отримав диплом від Книги рекордів України (номінація у категорії «Мистецтво»).

 «Сьогодні мені вручили диплом "Книга рекордів України". За найбільшу кількість випущених дисків за останні 20 років. Дякую !!!», - поділився у «Фейсбуці» співак новиною з прихильниками. Захоплені коментарі не забарилися. « Вітюню! Давай ще 50 дисків і будеш уже в «Книзі рекордів Гіннеса!».  

Народний «Шикидим» торік наприкінці червня він став офіційно народним артистом України) Віктор Павлік— випускник кафедри естрадного співу Київського національного університету культури та мистецтв. З 1983 року розпочав працювати художнім керівником ВІА «Еверест» Микулинецького районного будинку культури. 2 роки навчався у ПТУ № 18 м. Комсомольська Полтавської області, яке закінчив у 1984 році. Тут народився і виріс його син Олександр. 1989 року закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище за класом диригент хорового колективу, вокаліст.

Упродовж 1992–1995 років виступав у Тернопільській обласній філармонії, в гурті «Анна Марія». У той період група стала переможцем багатьох конкурсів і фестивалів в Україні та закордоном.

1994 — пісня «Ти подобаєшся мені» (Сергій Лазо) стала найкращим ліричним шлягером України, а «Анна Марія» — найкращим поп-гуртом України. 2000 — видав спільний з Анжелікою Рудницькою альбом «Диво», який названий найпопулярнішим альбомом року.

2011 року був номінований на премію YUNA у категорії «Найкращий виконавець» за досягнення у музиці за 20 років.


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.