Доспівався… до рекорду!

Віктор Павлік потрапив у «Книгу рекордів України» 

«Багато мене питають, як 51? )) А ось так, 51! ))», - не робить із цифри таємниці уродженець Теребовлі, всенародний «Шикидим» Віктор Павлік. Бо ця цифра для 52-річного співака не проста, а…  рекордна! І ми зараз не про вік (на який, до слова, стрункий, підтягнутий, спортивний і завжди в формі чоловік аж ніяк не виглядає!), а про кількість CD та DVD альбомів – аж 51 (!), які за роки творчої діяльності устиг випустити наш земляк. Це максимум серед українських артистів!  За що, власне, він і до «Книги рекордів України» потрапив:  22 травня Віктор Павлік отримав диплом від Книги рекордів України (номінація у категорії «Мистецтво»).

 «Сьогодні мені вручили диплом "Книга рекордів України". За найбільшу кількість випущених дисків за останні 20 років. Дякую !!!», - поділився у «Фейсбуці» співак новиною з прихильниками. Захоплені коментарі не забарилися. « Вітюню! Давай ще 50 дисків і будеш уже в «Книзі рекордів Гіннеса!».  

Народний «Шикидим» торік наприкінці червня він став офіційно народним артистом України) Віктор Павлік— випускник кафедри естрадного співу Київського національного університету культури та мистецтв. З 1983 року розпочав працювати художнім керівником ВІА «Еверест» Микулинецького районного будинку культури. 2 роки навчався у ПТУ № 18 м. Комсомольська Полтавської області, яке закінчив у 1984 році. Тут народився і виріс його син Олександр. 1989 року закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище за класом диригент хорового колективу, вокаліст.

Упродовж 1992–1995 років виступав у Тернопільській обласній філармонії, в гурті «Анна Марія». У той період група стала переможцем багатьох конкурсів і фестивалів в Україні та закордоном.

1994 — пісня «Ти подобаєшся мені» (Сергій Лазо) стала найкращим ліричним шлягером України, а «Анна Марія» — найкращим поп-гуртом України. 2000 — видав спільний з Анжелікою Рудницькою альбом «Диво», який названий найпопулярнішим альбомом року.

2011 року був номінований на премію YUNA у категорії «Найкращий виконавець» за досягнення у музиці за 20 років.


Повернутися
04.06.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.