Анекдоти

***

Приходить тернополянин на виборчу дільницю, стає і починає мовчки спостерігати. Через деякий час до нього, природно, підходять і запитують:

— А ви чому не голосуєте?

— А я політично сліпо-глухий.

— ?!

— Розумієте, я ніяк не бачу того, про що чую, і ніколи не чую про те, що постійно бачу...

***

Український парадокс: ці руки нічого не крали, але все пропало!

***

Запитують тернополянина:

— Як живете?

— Як на кораблі.

— Як це?

— Велика перспектива, нудить і нема куди вийти.

***

Скупий платить двічі, тупий платить тричі, лох платить постійно.

***

Президент вміє переконувати. Так, потрібно економити електроенергію. І тепер коли Президента показують по телевізору, я вимикаю телевізор, щоб даремно не витрачати електроенергію.

***

— Я хочу дізнатися історію своєї родини, але не знаю, з чого почати.

—   Спробуйте висунути свою кандидатуру на виборах.

***

 Якщо до темного минулого додати світле майбутнє і поділити навпіл, то вийде сіре сьогодення.

***

Напередодні виборів політики починають так інтенсивно любити Батьківщину, що це схоже на групове згвалтування.

***

Кожен день о 6 ранку слухайте по-українськи радіозвіт про епідеміологічну ситуацію "Ще не вмерла Україна".

***

— Що таке виборча пам’ять?

— Це коли кандидат у депутати пам’ятає про свої обіцянки виборцям до того моменту, поки його не обрали.

***

Прийшов якось до крамниці панок, купив, що треба, і пішов, а портфель забув на прилавку. Крамар знав цього панка, тільки забув його прізвище: пам’ятав лише, що походить воно від якоїсь тварини. Ось він біжить і кричить:

— Пане Цап, зачекайте!

А панок іде собі і не звертає уваги на крик.

— Цап! Цап! Цап! – знову надривається крамар. Нарешті не втримавшись, панок обернувся і каже:

—   Я не Цап, а Баран!

—    Та я знаю, що пан – скотина, та тільки забув яка.


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.