Щоб щавель — цілий рік

Щавель — одна з культур, що добре піддається вигонці. При вмілому догляді вітамінну культуру можна отримувати протягом усього зимово-весняного періоду.

Для цього восени заготовляють кореневища. Багато городників допускають помилку, вибираючи рослини з гарним рівним листям, яке зазвичай буває у перший рік посіву. Проте у такому матеріалі замало крохмалю, тому годі сподіватися на гарний урожай. Найкраще підходить для вигонки непоказний ззовні щавель другого-третього років вегетації. Його викопують обережно, намагаючись не зачепити бруньок та зберігають у підвалі при температурі 0...+10 градусів.

Вирощування зелені починають уже з грудня. Попередньо треба видалити усі пошкоджені та вражені корені, а довгі — вкоротити до 10 см (таким чином їх буде зручніше поміщати в ящики).

Є кілька методів висаджування. Доволі поширений — мостовий, при якому кореневища ставлять похило, впритул один до одного. Можна робити це і рядами, відстань між якими 7-8 см. Відтак щавель засипають вологим грунтом, залишаючи відкритими лише верхівкові бруньки.Важливу роль відіграє дотримання теплового режиму. До утворення листків температуру утримують на рівні +8-10 градусів, а потім +16-18. Не забудьте про періодичне поливання. Через 25-30 діб одержують першу зелень. Її треба зрізати обережно, не пошкоджуючи верхівкових бруньок. А щоб мати наступний урожай, треба підживити грунт азотними та калійними добривами (на 10 л води — 30 г аміачної селітри та 10 г хлористого калію). Через 15-20 діб щавель знову підросте. Таким чином за час вигонки його вдається збирати 4-5 разів. Висаджувати можна у кілька термінів (наприклад, з інтервалом у 12-14 діб). Таким чином вітаміни будуть до весни.


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…