Щоб щавель — цілий рік

Щавель — одна з культур, що добре піддається вигонці. При вмілому догляді вітамінну культуру можна отримувати протягом усього зимово-весняного періоду.

Для цього восени заготовляють кореневища. Багато городників допускають помилку, вибираючи рослини з гарним рівним листям, яке зазвичай буває у перший рік посіву. Проте у такому матеріалі замало крохмалю, тому годі сподіватися на гарний урожай. Найкраще підходить для вигонки непоказний ззовні щавель другого-третього років вегетації. Його викопують обережно, намагаючись не зачепити бруньок та зберігають у підвалі при температурі 0...+10 градусів.

Вирощування зелені починають уже з грудня. Попередньо треба видалити усі пошкоджені та вражені корені, а довгі — вкоротити до 10 см (таким чином їх буде зручніше поміщати в ящики).

Є кілька методів висаджування. Доволі поширений — мостовий, при якому кореневища ставлять похило, впритул один до одного. Можна робити це і рядами, відстань між якими 7-8 см. Відтак щавель засипають вологим грунтом, залишаючи відкритими лише верхівкові бруньки.Важливу роль відіграє дотримання теплового режиму. До утворення листків температуру утримують на рівні +8-10 градусів, а потім +16-18. Не забудьте про періодичне поливання. Через 25-30 діб одержують першу зелень. Її треба зрізати обережно, не пошкоджуючи верхівкових бруньок. А щоб мати наступний урожай, треба підживити грунт азотними та калійними добривами (на 10 л води — 30 г аміачної селітри та 10 г хлористого калію). Через 15-20 діб щавель знову підросте. Таким чином за час вигонки його вдається збирати 4-5 разів. Висаджувати можна у кілька термінів (наприклад, з інтервалом у 12-14 діб). Таким чином вітаміни будуть до весни.


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.