Саджанці… своїми руками!

Скільки вже написано про те, як перекупники саджанців обманюють недосвідчених покупців! Тепер обережні дачники стороною обходять стихійні торговельні майданчики уздовж трас, з недовірою ставляться до надто голосно пропонованих саджанців на ринку. Тому тим, хто надумає продавати вирощені власноруч кущі та деревця, доведеться докласти чимало зусиль, щоб завоювати довіру покупців. Але спочатку треба саджанці виростити. Робота ця не така й уже складна та клопітна.

По-перше, запам’ятаймо, що живцювати й укорінювати можна майже всі садові рослини, які мають камбій (клітини між корою і деревиною). Головне – знати технологію. А саме вона й відлякує декого з господарів, мовляв, то ціла наука і нам до неї, як до місяця пішки.

Втім, візьмімося за практику. Припустимо, у вас є чудовий кущ винограду, і ви щороку обрізаєте й викидаєте лозу. Але можна не викидати, а заробити на нібито «непотрібній нікому» лозі непогані гроші!

Найкраще укорінюються живці (чубучки), нарізані з лози пізньої осені, після повного визрівання, коли наземна частина рослини має максимальний запас поживних речовин. Візьміть живці з середини лози завтовшки з олівець і довжиною 30-40 см, щоб на кожному було 3-4 бруньки. Нарізані живці одразу відправте до сховища – викопаної траншейки завглибшки 30 см, куди попередньо потрібно насипати вологого піску стільки, щоб живці опинилися на глибині 20 сантиметрів. Засипайте піском або землею, накривайте траншейку соломою, щоб морози взимку не дістали.

Навесні, коли вже почали сіяти ранні овочеві культури, відкопайте чубучки, струсіть з них пісок, підріжте кінчики: нижній горизонтально одразу під брунькою, верхній – навскіс, на 2-3 см вище від бруньки. Потім нижню бруньку відщипніть, третину довжини живця зішкребіть чимось гострим, порушуючи цілісність лише кори. Саме в цих подряпинах й утворюватимуться корінці.

Зібравши всі подряпані живці до купи, на добу занурте їх «з головою» у відро з водою. У воду можна додати ложку меду, щоб стимулювати розвиток. Відро поставте у прохолодну комірчину.

Далі, витягнувши чубучки з відра, поставте їх косими зрізами догори (не переплутайте!) у літрову банку, на дно якої налийте не більше 2-3 см води. Банку – на сонячне підвіконня. Якщо такого немає, доведеться підсвічувати лампою денного освітлення. Чекати доведеться днів 10-14, поки не почнуть виходити пагони, а десь через тиждень – і корінці. Щойно з’являться перші корінці, можна висаджувати чубучки у суміш піску, грунту і зрілого перегною (у рівних частинах). Суміш приготуйте заздалегідь, змішуючи компоненти у вологому стані, в такому, щоб до рук не приставала, була рихлою, розсипчастою. Заздалегідь приготуйте і ємкості, бажано з товстого поліетилену, об’ємом приблизно один літр. Знизу пробийте в них дірочки, щоб відводити зайву воду.

Насипавши у такий циліндр грунтосуміші на чотири пальці, вставте чубук з корінцями і засипайте вже до самого верху. Чубучок має стирчати над поверхнею сантиметрів на 10. Поставте на піддон, поливайте потроху і чекайте: як з’являться пасинки, залиште один, якщо виноград призначається для бесідки, і два – якщо плануєте формувати кущ віялом.

Такі саджанці можна висаджувати на постійне місце вже на початку літа.

http://ridneselo.com


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.