Саджанці… своїми руками!

Скільки вже написано про те, як перекупники саджанців обманюють недосвідчених покупців! Тепер обережні дачники стороною обходять стихійні торговельні майданчики уздовж трас, з недовірою ставляться до надто голосно пропонованих саджанців на ринку. Тому тим, хто надумає продавати вирощені власноруч кущі та деревця, доведеться докласти чимало зусиль, щоб завоювати довіру покупців. Але спочатку треба саджанці виростити. Робота ця не така й уже складна та клопітна.

По-перше, запам’ятаймо, що живцювати й укорінювати можна майже всі садові рослини, які мають камбій (клітини між корою і деревиною). Головне – знати технологію. А саме вона й відлякує декого з господарів, мовляв, то ціла наука і нам до неї, як до місяця пішки.

Втім, візьмімося за практику. Припустимо, у вас є чудовий кущ винограду, і ви щороку обрізаєте й викидаєте лозу. Але можна не викидати, а заробити на нібито «непотрібній нікому» лозі непогані гроші!

Найкраще укорінюються живці (чубучки), нарізані з лози пізньої осені, після повного визрівання, коли наземна частина рослини має максимальний запас поживних речовин. Візьміть живці з середини лози завтовшки з олівець і довжиною 30-40 см, щоб на кожному було 3-4 бруньки. Нарізані живці одразу відправте до сховища – викопаної траншейки завглибшки 30 см, куди попередньо потрібно насипати вологого піску стільки, щоб живці опинилися на глибині 20 сантиметрів. Засипайте піском або землею, накривайте траншейку соломою, щоб морози взимку не дістали.

Навесні, коли вже почали сіяти ранні овочеві культури, відкопайте чубучки, струсіть з них пісок, підріжте кінчики: нижній горизонтально одразу під брунькою, верхній – навскіс, на 2-3 см вище від бруньки. Потім нижню бруньку відщипніть, третину довжини живця зішкребіть чимось гострим, порушуючи цілісність лише кори. Саме в цих подряпинах й утворюватимуться корінці.

Зібравши всі подряпані живці до купи, на добу занурте їх «з головою» у відро з водою. У воду можна додати ложку меду, щоб стимулювати розвиток. Відро поставте у прохолодну комірчину.

Далі, витягнувши чубучки з відра, поставте їх косими зрізами догори (не переплутайте!) у літрову банку, на дно якої налийте не більше 2-3 см води. Банку – на сонячне підвіконня. Якщо такого немає, доведеться підсвічувати лампою денного освітлення. Чекати доведеться днів 10-14, поки не почнуть виходити пагони, а десь через тиждень – і корінці. Щойно з’являться перші корінці, можна висаджувати чубучки у суміш піску, грунту і зрілого перегною (у рівних частинах). Суміш приготуйте заздалегідь, змішуючи компоненти у вологому стані, в такому, щоб до рук не приставала, була рихлою, розсипчастою. Заздалегідь приготуйте і ємкості, бажано з товстого поліетилену, об’ємом приблизно один літр. Знизу пробийте в них дірочки, щоб відводити зайву воду.

Насипавши у такий циліндр грунтосуміші на чотири пальці, вставте чубук з корінцями і засипайте вже до самого верху. Чубучок має стирчати над поверхнею сантиметрів на 10. Поставте на піддон, поливайте потроху і чекайте: як з’являться пасинки, залиште один, якщо виноград призначається для бесідки, і два – якщо плануєте формувати кущ віялом.

Такі саджанці можна висаджувати на постійне місце вже на початку літа.

http://ridneselo.com


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...