Бучач відкрив Арт-двір

Травневий недільний день, незважаючи на похмуру дощову погоду, видався для бучачан світлим і радісним. Адже саме 7 травня мистецький дворик на Агнона вітав усіх своєю приємною та затишною атмосферою, - тут розпочалося відкриття VІ сезону «Арт-Двору».

Уже 6 років поспіль гості та жителі міста  мають змогу наповнюватися його надзвичайно проникливим мистецьким духом, дізнаючись про все на світі.

Упродовж двох годин у дворі не вгавали дзвінкі голоси талановитих дітей із вокальної студії «Перлина», а також музичної школи, які виконували чудові українські пісні. У мистецькому просторі звучали прекрасні мелодії у супроводі саксофона, фортепіано, скрипки та інших музичних інструментів, а також вірші з уст юних творців поезії.

Гості «Арт-Двору» дізнались про найближчі незабутні події, які відбуватимуться у ньому упродовж VІ сезону і не залишать байдужим жодного.

Ласкаво запрошуємо бучачан та гостей нашого міста відвідувати «Арт-Двір» щонеділі і дізнаватись багато цікавого та приємного.

Марійка ДЗЮРБАН


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.