«Без віри не буде волі…»

У Тернополі репрезентували книгу-комікс про останній бій УПА

Правду можна надовго заховати, але не можна зовсім знищити. І вона повертається до нас у вигляді справжньої історії багатовікової боротьби за незалежність, у якій кожний наступний період успадковує досвід попередніх визвольних змагань.

Це книга, котра повертає  пам'ять. Книжка-комікс  про останній бій УПА “Віра і Воля”, яку репрезентували у Тернополі 23 травня, у День Героїв, видання, без перебільшення, унікальне - не лише на теренах Тернопілля, а й в загальноукраїнському контексті.  Унікальне не лише тим, що поєднує художній виклад історії з документальним аналізом, а й форматом книги-комікса.

Ідея її появи на світ належить заступнику міського голови Леоніду Бицюрі, котрий став співавтором книги, працювали над виданням також історик Віктор Уніят, депутат-«свободівець» Володимир Стаюра та художник Ігор Биць. Літературний редактор видання, що вийшло друком у видавництві «мандрівець» -заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук.  

- Задум з’явився ще два роки тому, на 55-ту річницю останнього бою УПА, що відбувся  на Бережанщині 14-го квітня 1960-го року, і який, власне, і описаний у книзі, - розповідає Леонід Бицюра.  

- Попри художнє опрацювання, в основі «Віри та Волі» лежать архівні документи, - зазначає Віктор Уніят. – Книга розповідає правдиву історію  члена Подільського окружного проводу ОУН, досвідченого командира  Петра пасічного і його дружини Марії Пальчак.  Пережитого нею вистачило б на кілька сезонів драматичного кіно про нашу трагічну історію… Власне, ця книга- це історія любові…  Не лише любові Марії і Петра, а любові до рідної землі,  любові до України...

-Це видання, яке після тернопільської презентації помандрує на  Луганщину, Донеччину, Харківщину, Запоріжжя, покликане донести правдиву інформацію про УПА нашим братам на Сході, - каже Леонід Бицюра. - Ми хотіли показати, за що насправді боролися загони повстанців – і проти червоного, і проти коричневого окупанта, і головне- за свою країну… Графічний розділ стисло представляє історію, власне, самого бою, у другому розділі – матеріали з архівної справи, у достовірності яких може пересвідчитися кожен. Навіть назва книги була вибрана не випадково з-поміж багатьох варіантів. Щиро сподіваюся, що історія про останній бій УПА, про який йдеться у цьому виданні, надихне читача вірою в себе і свої сили. Бо без віри не буде волі...

 


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.