«Без віри не буде волі…»

У Тернополі репрезентували книгу-комікс про останній бій УПА

Правду можна надовго заховати, але не можна зовсім знищити. І вона повертається до нас у вигляді справжньої історії багатовікової боротьби за незалежність, у якій кожний наступний період успадковує досвід попередніх визвольних змагань.

Це книга, котра повертає  пам'ять. Книжка-комікс  про останній бій УПА “Віра і Воля”, яку репрезентували у Тернополі 23 травня, у День Героїв, видання, без перебільшення, унікальне - не лише на теренах Тернопілля, а й в загальноукраїнському контексті.  Унікальне не лише тим, що поєднує художній виклад історії з документальним аналізом, а й форматом книги-комікса.

Ідея її появи на світ належить заступнику міського голови Леоніду Бицюрі, котрий став співавтором книги, працювали над виданням також історик Віктор Уніят, депутат-«свободівець» Володимир Стаюра та художник Ігор Биць. Літературний редактор видання, що вийшло друком у видавництві «мандрівець» -заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук.  

- Задум з’явився ще два роки тому, на 55-ту річницю останнього бою УПА, що відбувся  на Бережанщині 14-го квітня 1960-го року, і який, власне, і описаний у книзі, - розповідає Леонід Бицюра.  

- Попри художнє опрацювання, в основі «Віри та Волі» лежать архівні документи, - зазначає Віктор Уніят. – Книга розповідає правдиву історію  члена Подільського окружного проводу ОУН, досвідченого командира  Петра пасічного і його дружини Марії Пальчак.  Пережитого нею вистачило б на кілька сезонів драматичного кіно про нашу трагічну історію… Власне, ця книга- це історія любові…  Не лише любові Марії і Петра, а любові до рідної землі,  любові до України...

-Це видання, яке після тернопільської презентації помандрує на  Луганщину, Донеччину, Харківщину, Запоріжжя, покликане донести правдиву інформацію про УПА нашим братам на Сході, - каже Леонід Бицюра. - Ми хотіли показати, за що насправді боролися загони повстанців – і проти червоного, і проти коричневого окупанта, і головне- за свою країну… Графічний розділ стисло представляє історію, власне, самого бою, у другому розділі – матеріали з архівної справи, у достовірності яких може пересвідчитися кожен. Навіть назва книги була вибрана не випадково з-поміж багатьох варіантів. Щиро сподіваюся, що історія про останній бій УПА, про який йдеться у цьому виданні, надихне читача вірою в себе і свої сили. Бо без віри не буде волі...

 


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.