«Без віри не буде волі…»

У Тернополі репрезентували книгу-комікс про останній бій УПА

Правду можна надовго заховати, але не можна зовсім знищити. І вона повертається до нас у вигляді справжньої історії багатовікової боротьби за незалежність, у якій кожний наступний період успадковує досвід попередніх визвольних змагань.

Це книга, котра повертає  пам'ять. Книжка-комікс  про останній бій УПА “Віра і Воля”, яку репрезентували у Тернополі 23 травня, у День Героїв, видання, без перебільшення, унікальне - не лише на теренах Тернопілля, а й в загальноукраїнському контексті.  Унікальне не лише тим, що поєднує художній виклад історії з документальним аналізом, а й форматом книги-комікса.

Ідея її появи на світ належить заступнику міського голови Леоніду Бицюрі, котрий став співавтором книги, працювали над виданням також історик Віктор Уніят, депутат-«свободівець» Володимир Стаюра та художник Ігор Биць. Літературний редактор видання, що вийшло друком у видавництві «мандрівець» -заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук.  

- Задум з’явився ще два роки тому, на 55-ту річницю останнього бою УПА, що відбувся  на Бережанщині 14-го квітня 1960-го року, і який, власне, і описаний у книзі, - розповідає Леонід Бицюра.  

- Попри художнє опрацювання, в основі «Віри та Волі» лежать архівні документи, - зазначає Віктор Уніят. – Книга розповідає правдиву історію  члена Подільського окружного проводу ОУН, досвідченого командира  Петра пасічного і його дружини Марії Пальчак.  Пережитого нею вистачило б на кілька сезонів драматичного кіно про нашу трагічну історію… Власне, ця книга- це історія любові…  Не лише любові Марії і Петра, а любові до рідної землі,  любові до України...

-Це видання, яке після тернопільської презентації помандрує на  Луганщину, Донеччину, Харківщину, Запоріжжя, покликане донести правдиву інформацію про УПА нашим братам на Сході, - каже Леонід Бицюра. - Ми хотіли показати, за що насправді боролися загони повстанців – і проти червоного, і проти коричневого окупанта, і головне- за свою країну… Графічний розділ стисло представляє історію, власне, самого бою, у другому розділі – матеріали з архівної справи, у достовірності яких може пересвідчитися кожен. Навіть назва книги була вибрана не випадково з-поміж багатьох варіантів. Щиро сподіваюся, що історія про останній бій УПА, про який йдеться у цьому виданні, надихне читача вірою в себе і свої сили. Бо без віри не буде волі...

 


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…