«Без віри не буде волі…»

У Тернополі репрезентували книгу-комікс про останній бій УПА

Правду можна надовго заховати, але не можна зовсім знищити. І вона повертається до нас у вигляді справжньої історії багатовікової боротьби за незалежність, у якій кожний наступний період успадковує досвід попередніх визвольних змагань.

Це книга, котра повертає  пам'ять. Книжка-комікс  про останній бій УПА “Віра і Воля”, яку репрезентували у Тернополі 23 травня, у День Героїв, видання, без перебільшення, унікальне - не лише на теренах Тернопілля, а й в загальноукраїнському контексті.  Унікальне не лише тим, що поєднує художній виклад історії з документальним аналізом, а й форматом книги-комікса.

Ідея її появи на світ належить заступнику міського голови Леоніду Бицюрі, котрий став співавтором книги, працювали над виданням також історик Віктор Уніят, депутат-«свободівець» Володимир Стаюра та художник Ігор Биць. Літературний редактор видання, що вийшло друком у видавництві «мандрівець» -заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук.  

- Задум з’явився ще два роки тому, на 55-ту річницю останнього бою УПА, що відбувся  на Бережанщині 14-го квітня 1960-го року, і який, власне, і описаний у книзі, - розповідає Леонід Бицюра.  

- Попри художнє опрацювання, в основі «Віри та Волі» лежать архівні документи, - зазначає Віктор Уніят. – Книга розповідає правдиву історію  члена Подільського окружного проводу ОУН, досвідченого командира  Петра пасічного і його дружини Марії Пальчак.  Пережитого нею вистачило б на кілька сезонів драматичного кіно про нашу трагічну історію… Власне, ця книга- це історія любові…  Не лише любові Марії і Петра, а любові до рідної землі,  любові до України...

-Це видання, яке після тернопільської презентації помандрує на  Луганщину, Донеччину, Харківщину, Запоріжжя, покликане донести правдиву інформацію про УПА нашим братам на Сході, - каже Леонід Бицюра. - Ми хотіли показати, за що насправді боролися загони повстанців – і проти червоного, і проти коричневого окупанта, і головне- за свою країну… Графічний розділ стисло представляє історію, власне, самого бою, у другому розділі – матеріали з архівної справи, у достовірності яких може пересвідчитися кожен. Навіть назва книги була вибрана не випадково з-поміж багатьох варіантів. Щиро сподіваюся, що історія про останній бій УПА, про який йдеться у цьому виданні, надихне читача вірою в себе і свої сили. Бо без віри не буде волі...

 


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.