Розпочато процедуру ліквідації…

Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 22.05.2017 № 1688/5, від 22.05.2017 №1689/5, повідомляє про початок ліквідації:

- Копичинецької державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 21161457), місцезнаходження юридичної особи: 48200 Тернопільська область, Гусятинський район, місто Копичинці, вулиця 22 Січня, 29,

- Почаївської державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 21161440), місцезнаходження юридичної особи: 47025 Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вулиця Банкова, 1а.

 

З 22.05.2017 утворено комісію з ліквідації та подано державному реєстратору документи, необхідні для державної реєстрації рішень про ліквідацію Копичинецької державної нотаріальної контори та Почаївської державної нотаріальної контори, про що 22.05.2017 до  Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про початок їх ліквідації.

 

Відповідно до частини 5 статті 105 Цивільного кодексу України, претензії кредиторів до Копичинецької державної нотаріальної контори та Почаївської державної нотаріальної контори приймаються протягом двох місяців з дня опублікування цього оголошення за адресою: 46021 Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 8 (Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області).

 

 

 

 

Головне територіальне управління юстиції

у Тернопільській області

 


Повернутися
24.05.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...