ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №116

«Фейсбук» та «Твіттер», задраїти всі люки»,  - вправляються у красномовстві інтернет-дотепники…   Ситуацію із офіційним виводом диванних військ з «Однокласників» та «Вконтактє», ой, себто, закриттям російських соцмереж і пошукових та поштових сервісів можна охарактеризувати, як "зіткану із протиріч". Я зараз не про школярів, які плачуться за вконтактиками, бо там музичка і фоточьки,  чи домогосподарок із недоглянутою «фермою» в однокласниках. Я про серйозний бізнес серйозних людей, які «на власній шкірі» і власному гаманці відчують заборону того ж таки 1С…

З іншого боку, є такий галицький анекдот: «Куме, а ви коня за Україну віддасте? – За Україну? Віддам! –А корову?- Певне, що віддам! А свиню віддасте? – Е, от свиню вже не віддам… - А то чого? – Бо коня і корови в мене нема, а свиня є…» Добре бути патріотом, коли це не вимагає від тебе якихось прямих дій. Зручно підтримувати санкції, коли вони не зачіпають твоїх інтересів, а от коли треба щось перетерпіти і чимось поступитися-втратитися самому…

Російські соціальні мережі та сервіси перш за все "російські" (тобто, країни, яка вже третій рік веде з нами війн) і аж десь по-десяте "соціальні мережі".  З усіма витікаючими звідси наслідками. Тому перш ніж почати плакатися про те, що  вам з «мейл. ру» злетять купа важливих контактів чи що не встигаєте викачати фото із Вк, подумайте про те, що російська агресія не в останню чергу стала можливою завдяки діяльності російських соцмереж в Україні і їх заборона – не цензура, а питання національної безпеки. Під час так званої «Великої Вітчизняної» потяги «Морсква-Берлін» не ходили. І, врешті-решт, інформаційної гігієни. І якщо тисячі людей в Україні за час україно-російської війни втратили життя, десятки тисяч - здоров’я і дім, то що в порівнянні з цим втрата плейлисту чи хмари фоток? Тим більше, що незамінимих сервісів у нас нема, і час покаже, що без усього вищеперерахованого можна жити і працювати….

Більше того, одним розчерком пера стартує нова ера українського діджитала. Пам’ятник Порошенку з шоколаду в повний зріст поставлять українські айтішники, для яких відкривається безліч нових можливостей: дерзайте, хлопці, ніша, якої ви так чекали, звільнилася! Започатковуйте стартапи, створюйте нові соцмережі, запускайте програми, популяризуйте вже наявні. Є ж у нас ті ж самі українські аналоги програмного забезпечення-«Інфополіс», вистачає і соцмереж та додатків в інтернеті для музики.  І хай врятує нас Фейсбук, хай допоможе нам Youtube!..  


Повернутися
23.05.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.