ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №116

«Фейсбук» та «Твіттер», задраїти всі люки»,  - вправляються у красномовстві інтернет-дотепники…   Ситуацію із офіційним виводом диванних військ з «Однокласників» та «Вконтактє», ой, себто, закриттям російських соцмереж і пошукових та поштових сервісів можна охарактеризувати, як "зіткану із протиріч". Я зараз не про школярів, які плачуться за вконтактиками, бо там музичка і фоточьки,  чи домогосподарок із недоглянутою «фермою» в однокласниках. Я про серйозний бізнес серйозних людей, які «на власній шкірі» і власному гаманці відчують заборону того ж таки 1С…

З іншого боку, є такий галицький анекдот: «Куме, а ви коня за Україну віддасте? – За Україну? Віддам! –А корову?- Певне, що віддам! А свиню віддасте? – Е, от свиню вже не віддам… - А то чого? – Бо коня і корови в мене нема, а свиня є…» Добре бути патріотом, коли це не вимагає від тебе якихось прямих дій. Зручно підтримувати санкції, коли вони не зачіпають твоїх інтересів, а от коли треба щось перетерпіти і чимось поступитися-втратитися самому…

Російські соціальні мережі та сервіси перш за все "російські" (тобто, країни, яка вже третій рік веде з нами війн) і аж десь по-десяте "соціальні мережі".  З усіма витікаючими звідси наслідками. Тому перш ніж почати плакатися про те, що  вам з «мейл. ру» злетять купа важливих контактів чи що не встигаєте викачати фото із Вк, подумайте про те, що російська агресія не в останню чергу стала можливою завдяки діяльності російських соцмереж в Україні і їх заборона – не цензура, а питання національної безпеки. Під час так званої «Великої Вітчизняної» потяги «Морсква-Берлін» не ходили. І, врешті-решт, інформаційної гігієни. І якщо тисячі людей в Україні за час україно-російської війни втратили життя, десятки тисяч - здоров’я і дім, то що в порівнянні з цим втрата плейлисту чи хмари фоток? Тим більше, що незамінимих сервісів у нас нема, і час покаже, що без усього вищеперерахованого можна жити і працювати….

Більше того, одним розчерком пера стартує нова ера українського діджитала. Пам’ятник Порошенку з шоколаду в повний зріст поставлять українські айтішники, для яких відкривається безліч нових можливостей: дерзайте, хлопці, ніша, якої ви так чекали, звільнилася! Започатковуйте стартапи, створюйте нові соцмережі, запускайте програми, популяризуйте вже наявні. Є ж у нас ті ж самі українські аналоги програмного забезпечення-«Інфополіс», вистачає і соцмереж та додатків в інтернеті для музики.  І хай врятує нас Фейсбук, хай допоможе нам Youtube!..  


Повернутися
23.05.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…