ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №115

За великим рахунком, усі ми мандруємо, наше життя — це одна суцільна подорож. Загалом, мандруючи, ми просто йдемо за покликом генів — людство кочувало набагато довше, ніж живе в кам’яних багатоповерхівках.  

Марк Твен запевняв, що тільки про дві речі ми будемо шкодувати на смертному одрі — що мало любили і мало подорожували. Отож – у будь-якій незрозумілій ситуації збирай наплічник!   

 Мандри, дороги, шляхи, люди, місця… Враження, спогади, емоції, відчуття… Коли руки так і тягнуться до фотоапарата, а душа — у небо… Коли відпочиваєш душею, втомившись тілом, розминаєш засиджені за комп’ютером і кермом м’язи і акумулюєш щастя.  

Коли отак  йдеш чи їдеш назустріч новому, незнаному-небаченому, опиняючись сам на сам із природою, світом, і найголовніше — самим собою, — це відкриває в тобі щось нове. Коли зустрічаєш різних людей і від розуміння, що більше ви можете і не перетнутися, говориш з ними про найважливіше. Коли кожне місце, дерево чи пташка стають незабутніми і будуть з тобою, доки зможеш ходити і дихати…    
Кажуть, що подорожі – це найкраща освіта і що наша планета – це велика книга. Якщо ви не будете подорожувати, то прочитаєте тільки одну сторінку цієї книги… 


Повернутися
17.05.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.