Анекдоти

- Скажи, Вовочка, як називається людина, яка продовжує говорити, навіть коли її ніхто не слухає? 
- Учитель.

***

Рецепт для лисих: намастити голову медом, почекати три дні, потім сильно хлопнути в долоні - мухи полетять, а лапки залишаться.

***

Одружився на скромній стрункій дівчині. За п’ять років вона перетворилась на тлусту крикливу бабу. Пішов до РАГСу зі скаргою. Поміняли за гарантією.

***

Тільки в Україні на пачці чаю може бути написано:
“Чайне листя зібрано в Індії, на Цейлоні та в Китаї. Упаковано в Україні. Насолоджуйтеся смаком справжнього англійського чаю!”

***

На вулиці сваряться двоє чоловіків:
- Ви – осел!
- Від осла чую!
Перехожий зупиняється:
- Ну навіщо сваритися, якщо ви родичі?

***

Скільки чоловік працює у вашій бригаді?

- разом начальником 12. А без начальника? Без начальника у нас взагалі ніхто не працює.

***

Зустрічаються чотири студенти, один говорить:
- Мужики, давайте сьогодні ввечері до мене – є пиво, риба…
- А дівчата будуть?
- З дівчатами я вже домовився. Їх не буде!

***

Кажуть, якщо людині показати картинку де біжить хлопчик і спіткається в стілець,
на питання “Хто винен у трагедії?” діти до п’яти років відповідають “Стілець!”,
діти від п’яти до 12 років відповідають “Хлопчик” і лише стаючи дорослими починають відповідати:
“Та скотина, яка тут стілець поставила!”

***

Жінка приходить на роботу з фінгалом під оком. Співробітник зауважив, запитує:
- Хто це тебе так?
- Чоловік!
- Чоловік? Я думав він у відрядженні …
- Ха! Він думав … Я була ВПЕВНЕНА!

***

Йде жінка вночі підходить до кладовища, боїться пройти. Бачить раптом йде чоловік, просить проводити. Ідуть разом, мужик анекдоти розповідає.
Жінка сміється, каже:
- Який ти веселий чоловік.
Мужик каже:
- Бачила б ти мене при житті.

***

Дідусю, щотакерайіщотакепекло?
Рай, онучку, — цеамериканськазарплатня, українськадружина, англійськийдімікитайськаїжа. А пекло — це китайський дім, англійська їжа, американська дружина й українська зарплатня.

***

Гроші – зло. Не в грошах щастя. Хто духом сильний – той і багатий …
Чим би ще себе заспокоїти, поки зарплату не дали?

***

Тягаюсь по всьому супермаркету з продуктами в руках і в зубах, а все тому, що мені корзинка не потрібна, мені ж тільки хліба купити

***

Жінка за кермом обурюється:
- Милий, ти тільки подивися, що витворяє цей божевільний! Він вже п’ять хвилин біжить попереду нашої машини! Ненормальний! Що йому потрібно?
- Думаю він хоче, щоб ти все-таки з’їхала з тротуару.

***

Після добрячої п’янки два кума Іван та Петро полягали спати.
Петро ліг на дивані, а Іван на підлозі.
Вночі, Іван, зіпхав Петра на підлогу, а сам ліг на диван.
Ранок.
Ще темно.
Іван прокидається від дикого шуму і істеричних криків кума Петра:
- Іване, йолки-палки! Включи світло, я з дивана злізти не можу!

***

— Ну що?
— Зайнята.
— Виходь.
— Справи.
— Ходімо.
— Не можу.
— Не приймається.
— Не піду.
— Ну ок.
— Та виходжу, не кричи.


Повернутися
11.05.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.