Щоб ласувати свіжою кукурудзою усе літо…

Життя кукурудзяних качанів коротке - швидко старіють і стають нецікавими для городян. Як заробляти на кукурудзі до осені і навіть довше, радить Лариса Овчаренко .

По-перше, зупиніться на ранньостиглих сортах цукрової кукурудзи, а не кормової, яку здебільшого продають. Зерно цукрової посідає одне з перших місць серед овочів за вмістом повного комплексу вітамінів, воно смачне та ніжне. По-друге, ранньостиглі сорти, як правило, низькорослі і не бояться загущення. Тобто, можна зекономити на площі ділянки.

Починайте сівбу наприкінці березня. (Чому ми пишемо про це всередині літа? А щоб у вас був час спланувати наступний сезон і заготовити необхідне насіння.) Сійте в горщечки або безпосередньо в теплицю, якщо вона є. Ґрунтосуміш може бути різною, але обов’язково поживною і легкою: компост, торф і пісок у пропорції 2:1:1 або чорнозем, перегній і стара тирса в рівних дозах із додаванням склянки попелу на кожне відро суміші.

У кожний горщик закладають пальцем по одній прогрітій і замоченій в теплій воді на добу зернині, заглиблюючи її на 3-5 см. Кукурудза в теплі швидко росте, дуже добре реагує на позакореневі підживлення, поливи. Висаджувати розсаду в ґрунт можна через 25-30 днів, але варто дочекатися стійкого тепла. Схема висаджування – 60 см на 25-30 см. Розсаду обов’язково виймати з розсадника з грудкою землі, аби добре і швидко прижилася, перший тиждень щодня поливати. Як правило, висаджують розсаду в першій декаді травня.

А за тиждень до цього проводять прямий посів зерна у відкритий ґрунт, який встиг прогрітися до 8-10 градусів. Другий, третій, четвертий посіви здійснюють з інтервалом у десять днів. Останню партію можна закласти не пізніше середини червня. Схема посіву така ж, як і для розсади, глибина – 8-10 см.

Отже, що ми маємо на початок травня? Розсада вже підростає, а зерно ще «сидить». Це саме те, що треба: перший качан від розсадної кукурудзи можна буде виламати десь у середині липня, а від тієї, що посіяли в ґрунт, – на два-три тижні пізніше. Наступні посіви даватимуть урожай з таким же інтервалом. Тож протягом усього літа і на початку осені на міські ринки можна постачати молоденькі качани для реалізації поштучно. Аби тільки, наголошую ще раз, був ринок збуту. Бо виламані качани зберігати більше двох діб не варто, якщо не маєте сховища з температурою нуль градусів.

Звичайно, біля кукурудзи доведеться попоратися: без уваги ніяка рослина не дасть прибутку. До того ж цукрова й водички любить більше, ніж кормова, особливо в період формування качанів – протягом місяця, починаючи від утворення волоті. Без поливів у цей період на качанах у верхній частині зернятка не розвинуться. Враховуючи неглибоку кореневу систему, поливати треба невеликими порціями: 300-400 л на 10 кв.м, але майже щотижня, якщо не йдуть рясні дощі. Дуже добре відгукується кукурудза і на підживлення органікою – гноївкою або курячим послідом, розведеними відповідно 1:5 і 1:20. На кожне відро розчину можна додати ще й по 40 г суперфосфату і 15 г хлористого калію та лити в міжряддя, в рівчачок глибиною 10-12 см, загортаючи землею.

Доведеться ще й пасинки виламувати, коли доростуть до 25 см, щоб не зменшували врожай, полоти, підпушувати, підгортати, щоб утворювалися додаткові повітряні корінці. Тож роботи вистачить, але спробувати варто і потім уже вирішувати – чи вигідно?

http://ridneselo.com/node/505


Повернутися
11.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.