До Тернополя «Ї»де фестиваль «Ї»!

 Він уже Їде!.. Він — це мистецький фестиваль “Ї”, який тернопільським гурманам поетичного слова, прозового рядка і музичного акорду й представляти зайве.

 Бо ж фест у “файному місті” — уже далеко не новачок і щороку збирає переповнені зали та душі. Тому, що творитиметься у Тернополі цьогоріч з 12 до 14 травня під час п’ятого, ювілейного мистецького фестивалю “Ї”, не те що сказати — уявити складно! На вас чекає величезна кількість: презентацій книжок добре знаних та новоспечених авторів;  відвертих та епатажних читань; яскравих виступів музичних колективів; виставок неординарних картин та фотографій; показів відеопоезій та документального кіно. Триденне дійство, повне нестримного заряду енергії, яка вирує у межах вільного і натхненного арт-простору, щорічно відбувається у Тернополі, гуртуючи навколо себе найвідоміших представників сучасного літературного процесу, музикантів та художників, які просто не мислять свого життя без творчості.  На три дні тернополяни замість звичних проторованих маршрутів “робота-дім” “окуповують” “Книгарню Є” та Український Дім «Перемогу»… Словом, ви уже й так зрозуміли: на сцені фестивалю «Ї» цьогоріч з 12 до 14 травня очікується така максимальна концентрація талантів на метр квадратний площі, якої  наше місто ще не зустрічало! .

Оксана Забужко Юрій Винничук, Юрій Іздрик, Мирослав Дочинець, Богдан Логвиненко, Макс Кідрук —  усіх учасників (не забуваймо ще й про музичну та арт-частину фестивалю) і не перелічиш…  

Хоча, власне, чому б і ні-ще й як перелічиш!

Учасники літературної сцени: Василь Махно,  Сергій Жадан, Ігор Калинець, Олександр Ірванець, Леся Мудрак, Павло Коробчук, Брати Капранови, Макс Кідрук, Юрій Винничук, Юрій Іздрик,  Віталій Рыжкоў (Білорусь),  Вікторія Диkобраз, Оксана Забужко, Богдан-Олег Горобчук,  Марк Лівін, Катерина Бабкіна,  Андрій Бондар, Маріанна Кіяновська, Дмитро Лазуткін. Олександр Смик, Ганна Осадко, Богдан Логвиненко,  Володимир Рафаєнко,  Мирослав Дочинець, Григорій Семенчук, Елла Євтушенко, Андрій Бондар, Ірина Мацко.

Лекторій: Роман Скрипін, Мар’яна Савка.

Учасники музичної сцени:
 Один в каное, Кімната Гретхен, KRUT, Лінія Маннергейма, Bugs & Bunny, DRUMТИАТР, EPOLETS , Республіка Паліна (Білорусь), Black Maloka, Франко’, ANDZH, BELAROOTS (Білорусь),  Приходьте завтра.

Показ фільмів:

  • «Гніздо горлиці» (режисер – Тарас Ткаченко).
  • «Моя бабуся Фані Каплан» (режисер – Олена Дем’яненко).
  • «Пан Ніхто» (допрем’єрний показ стрічки режисера Олександра Фразе-Фразенка)

Театр:

  • Театр вух з аудіовиставою "Агартха" (режисер – Ірина Фінгерова, спільно гуртом «Zukkor Zzov» ).
  • Проект «Музика сфер» від польських митців Божени Боба-Диґи та Мачея Жімки.
  • Світлодіодне шоу від театру «Metanoia».
  • Конкурс відеопоезії «МонОкль».

 

Що ви говорите? Уже біжите по квитки? Тоді вам сюди: gastroli.ua.


Повернутися
11.05.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.