ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №113

Якщо не на танках, то на інвалідних візках, на «конотопських електричках», - тягнуться і тягнуться в Україну на «співочі заробітки» нескінченні ешелони артистів сусідньої країни…  Які і на «хунту» не забувають понарікати, і Крим «с вазвращєнієм дамой» привітати, і разом з тим не бачать нічого поганого у тому, аби трохи грошей виступами «на Украінє» зрубати…

  От тільки не треба зараз про те, що, мовляв,  політика не повинна заважати культурі. Тобто війна війною - а гастролі за розкладом. Діячі культури згадують в слушний момент («слушний момент» зачасту настає тоді, коли їх знімають з потяга, або дають «от ворот поворот» в аеропорту), що культура чи то "вище політики", чи то "поза політикою". Щоправда, це не заважає їм час від часу ставити підписи під політичними деклараціями…

 Не думати про те, що відбувається від  березня 2014 року між Росією та Україною й не аналізувати цих подій будь-яка мисляча людина, не обов’язково  діяч культури, мистецтва чи шоу-бізнесу (який із двома вищенаведеними категоріями узагалі нічого спільного не має), просто не може. А, отже, кожен, - не лише громадянин Росії, а й громадяни інших держав, у тому числі – України, має дійти певного висновку й визначитися. Ні, я не проти російських артистів-справжніх друзів України і усього російськомовного контенту загалом. Проте нема чого людям, які підтримують війну проти України, отримувати гроші з українських глядачів.

Права-таки була письменниця  Оксана Забужко: це технологія нової війни, коли не треба бомбити міста, а треба бомбити мізки людей.  Артисти-рашисти, які нескінченною вервицею  пруть на нас  – це такі ж солдати, як і ті, що прийшли з автоматами на нашу землю.  Солдати інформаційної війни. І їх «зброя»  для жителів  нашої країни – наркотик важкий. Він розслабляє та отуплює, дає ефект сильного звикання, і повільно, але впевнено, перетворює ніби ще вчора адекватних співгромадян на "ватників" і "сєпарів"…

Проте, як влучно зазначив хтось із письменників, громадяни країни, яка зазнала горя від Кремля, дещо охололи до вистав кремлівських артистів. Нам поки що вистачить тої «вистави», яку інші кремлівські лицедії дають на Сході України…


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.