Анекдоти

Якщо ваш чоловік спокійно надягає різнокольорові або діряві шкарпетки, значить, черевики він знімає тільки вдома. Бережіть його.

 

 * * *

Студент приходить до лікаря і скаржиться.

— Чотири дні не ходжу в туалет, напевно, у мене закреп, допоможіть.

Лікар його оглянув, дістав iз кишені гаманець і, простягаючи гроші студенту, каже:

— Пiди поїж.

 

* * *

 У сільській хаті вночі лунає стук у вікно.

— Дрова потрібні?

— Ні.

Вранці прокидаються — дров немає.

 

 * * *

 — Скажіть, скільки у вас коштує похорон першого розряду?

— Десять тисяч.

— А другого?

— П’ять.

— А як щодо третього?

— Двісті гривень.

— А можна по четвертому розряду?

— Можна, але тоді небіжчик понесе вінок сам.

 

* * *

— На замітку господиням: енергозберігаючі лампочки у квартирі не тільки економлять електроенергію, а й роблять квартиру чистою і затишною, а господиню — красивою та нарядною.

 

 * * *

Кацман прийшов до рабина:

— Ребе, зі мною трапилася велика біда. Праворуч і ліворуч від моєї лавки відкрилися два величезні супермаркети. Що мені робити?

— Не треба так хвилюватися. Напиши над своїми дверима величезними буквами «вхід».

 

* * *

 Через 38 років на зустрічі однокласників одразу видно, хто як учився і хто чого домігся:

— двієчник має дві речі — квартиру і машину;

— у трієчника три речі — квартира, машина і дача;

— у відмінника п’ять речей — окуляри, борги, лисина, головний біль і золота медаль iз неiржавіючої сталі.

 

* * *

 Три чоловiки біжать за потягом. Двоє встигають застрибнути, третій залишається і регоче.

Черговий по вокзалу:

— Ну і що смішного?

— Так ці два дурнi мене проводжали.

 

* * *

— Синку, ти навіщо всім розповів про те, що математичка з фізруком цілувалася?
— Вона сама про це попросила.
— Як сама?
— Сказала мені: «Петров, ти чого там на задній парті смієшся? Розкажи всім, ми теж посміємося?

 

 * * *

Дама заходить у дуже дорогий бутік.

Продавець:

— Добрий день, дозвольте представити вам нову колекцію. Вибачте, а гроші у вас є?

— Ні.

— І чого приперлася, йшла б на ринок!

— У мене картка.

— І знову добрий день!

 

* * *

 Чоловік сидить у вітальні й читає газету. В цей час до нього підходить дружина і дає йому ляпаса.

— За що? — обурено запитує чоловік.

— За те, що ти поганий коханець.

Через деякий час чоловік підходить до дружини і відважує їй дзвінкий ляпас.

— За що?

— За те, що знаєш різницю.

 

 


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.