Анекдоти

Якщо ваш чоловік спокійно надягає різнокольорові або діряві шкарпетки, значить, черевики він знімає тільки вдома. Бережіть його.

 

 * * *

Студент приходить до лікаря і скаржиться.

— Чотири дні не ходжу в туалет, напевно, у мене закреп, допоможіть.

Лікар його оглянув, дістав iз кишені гаманець і, простягаючи гроші студенту, каже:

— Пiди поїж.

 

* * *

 У сільській хаті вночі лунає стук у вікно.

— Дрова потрібні?

— Ні.

Вранці прокидаються — дров немає.

 

 * * *

 — Скажіть, скільки у вас коштує похорон першого розряду?

— Десять тисяч.

— А другого?

— П’ять.

— А як щодо третього?

— Двісті гривень.

— А можна по четвертому розряду?

— Можна, але тоді небіжчик понесе вінок сам.

 

* * *

— На замітку господиням: енергозберігаючі лампочки у квартирі не тільки економлять електроенергію, а й роблять квартиру чистою і затишною, а господиню — красивою та нарядною.

 

 * * *

Кацман прийшов до рабина:

— Ребе, зі мною трапилася велика біда. Праворуч і ліворуч від моєї лавки відкрилися два величезні супермаркети. Що мені робити?

— Не треба так хвилюватися. Напиши над своїми дверима величезними буквами «вхід».

 

* * *

 Через 38 років на зустрічі однокласників одразу видно, хто як учився і хто чого домігся:

— двієчник має дві речі — квартиру і машину;

— у трієчника три речі — квартира, машина і дача;

— у відмінника п’ять речей — окуляри, борги, лисина, головний біль і золота медаль iз неiржавіючої сталі.

 

* * *

 Три чоловiки біжать за потягом. Двоє встигають застрибнути, третій залишається і регоче.

Черговий по вокзалу:

— Ну і що смішного?

— Так ці два дурнi мене проводжали.

 

* * *

— Синку, ти навіщо всім розповів про те, що математичка з фізруком цілувалася?
— Вона сама про це попросила.
— Як сама?
— Сказала мені: «Петров, ти чого там на задній парті смієшся? Розкажи всім, ми теж посміємося?

 

 * * *

Дама заходить у дуже дорогий бутік.

Продавець:

— Добрий день, дозвольте представити вам нову колекцію. Вибачте, а гроші у вас є?

— Ні.

— І чого приперлася, йшла б на ринок!

— У мене картка.

— І знову добрий день!

 

* * *

 Чоловік сидить у вітальні й читає газету. В цей час до нього підходить дружина і дає йому ляпаса.

— За що? — обурено запитує чоловік.

— За те, що ти поганий коханець.

Через деякий час чоловік підходить до дружини і відважує їй дзвінкий ляпас.

— За що?

— За те, що знаєш різницю.

 

 


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.