Анекдоти

Якщо ваш чоловік спокійно надягає різнокольорові або діряві шкарпетки, значить, черевики він знімає тільки вдома. Бережіть його.

 

 * * *

Студент приходить до лікаря і скаржиться.

— Чотири дні не ходжу в туалет, напевно, у мене закреп, допоможіть.

Лікар його оглянув, дістав iз кишені гаманець і, простягаючи гроші студенту, каже:

— Пiди поїж.

 

* * *

 У сільській хаті вночі лунає стук у вікно.

— Дрова потрібні?

— Ні.

Вранці прокидаються — дров немає.

 

 * * *

 — Скажіть, скільки у вас коштує похорон першого розряду?

— Десять тисяч.

— А другого?

— П’ять.

— А як щодо третього?

— Двісті гривень.

— А можна по четвертому розряду?

— Можна, але тоді небіжчик понесе вінок сам.

 

* * *

— На замітку господиням: енергозберігаючі лампочки у квартирі не тільки економлять електроенергію, а й роблять квартиру чистою і затишною, а господиню — красивою та нарядною.

 

 * * *

Кацман прийшов до рабина:

— Ребе, зі мною трапилася велика біда. Праворуч і ліворуч від моєї лавки відкрилися два величезні супермаркети. Що мені робити?

— Не треба так хвилюватися. Напиши над своїми дверима величезними буквами «вхід».

 

* * *

 Через 38 років на зустрічі однокласників одразу видно, хто як учився і хто чого домігся:

— двієчник має дві речі — квартиру і машину;

— у трієчника три речі — квартира, машина і дача;

— у відмінника п’ять речей — окуляри, борги, лисина, головний біль і золота медаль iз неiржавіючої сталі.

 

* * *

 Три чоловiки біжать за потягом. Двоє встигають застрибнути, третій залишається і регоче.

Черговий по вокзалу:

— Ну і що смішного?

— Так ці два дурнi мене проводжали.

 

* * *

— Синку, ти навіщо всім розповів про те, що математичка з фізруком цілувалася?
— Вона сама про це попросила.
— Як сама?
— Сказала мені: «Петров, ти чого там на задній парті смієшся? Розкажи всім, ми теж посміємося?

 

 * * *

Дама заходить у дуже дорогий бутік.

Продавець:

— Добрий день, дозвольте представити вам нову колекцію. Вибачте, а гроші у вас є?

— Ні.

— І чого приперлася, йшла б на ринок!

— У мене картка.

— І знову добрий день!

 

* * *

 Чоловік сидить у вітальні й читає газету. В цей час до нього підходить дружина і дає йому ляпаса.

— За що? — обурено запитує чоловік.

— За те, що ти поганий коханець.

Через деякий час чоловік підходить до дружини і відважує їй дзвінкий ляпас.

— За що?

— За те, що знаєш різницю.

 

 


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...