Кому… курку напрокат?

У нашому глобалізованому житті все менше лишається місця для безпосереднього спілкування з живою природою.

 І все більшим стає страх, що звичні для наших предків речі для нас виявляться непідсильними.

 Допомогти таким людям подолати власні страхи взялася канадська родинна ферма Бельбек, що неподалік Онтаріо.

 Одним із напрямів їхнього бізнесу є здавання курей в оренду, пише «Україна молода».

 У комплекті до несучок вони пропонують невеличкий курник, корми, а також книгу про те, як доглядати за птахами.

 Свій товар вони готові відвезти замовнику в радіусі 80 км і особисто навчити господарів давати раду живності.

 За словами власниці ферми Кейт Бельбек, їхнє ноу-хау дає можливість повірити у власні сили тим, хто боїться такої відповідальності.

 Не сподобається — їх завжди можна повернути. Як бонус — усі знесені за час оренди яйця дістаються новим власникам. 

 Зазвичай, стверджує Кейт, вони дають птахів у оренду на півроку, хоча бувають і винятки — дехто, наприклад, хоче займатися птахами лише влітку чи взимку.

 Також Бельбеки пропонують електроінкубатори для тих, хто мріє побачити, як курчата вилуплюються з яєць.

 Така послуга користується особливим попитом у школах, дитячих садочках та інших освітніх закладах. А курчат можна потім повернути на ферму.

 Нова послуга настільки сподобалася деяким канадцям, що вони після завершення терміну оренди просили дати їм знову ту саму птицю.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.