Кому… курку напрокат?

У нашому глобалізованому житті все менше лишається місця для безпосереднього спілкування з живою природою.

 І все більшим стає страх, що звичні для наших предків речі для нас виявляться непідсильними.

 Допомогти таким людям подолати власні страхи взялася канадська родинна ферма Бельбек, що неподалік Онтаріо.

 Одним із напрямів їхнього бізнесу є здавання курей в оренду, пише «Україна молода».

 У комплекті до несучок вони пропонують невеличкий курник, корми, а також книгу про те, як доглядати за птахами.

 Свій товар вони готові відвезти замовнику в радіусі 80 км і особисто навчити господарів давати раду живності.

 За словами власниці ферми Кейт Бельбек, їхнє ноу-хау дає можливість повірити у власні сили тим, хто боїться такої відповідальності.

 Не сподобається — їх завжди можна повернути. Як бонус — усі знесені за час оренди яйця дістаються новим власникам. 

 Зазвичай, стверджує Кейт, вони дають птахів у оренду на півроку, хоча бувають і винятки — дехто, наприклад, хоче займатися птахами лише влітку чи взимку.

 Також Бельбеки пропонують електроінкубатори для тих, хто мріє побачити, як курчата вилуплюються з яєць.

 Така послуга користується особливим попитом у школах, дитячих садочках та інших освітніх закладах. А курчат можна потім повернути на ферму.

 Нова послуга настільки сподобалася деяким канадцям, що вони після завершення терміну оренди просили дати їм знову ту саму птицю.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...