Кому… курку напрокат?

У нашому глобалізованому житті все менше лишається місця для безпосереднього спілкування з живою природою.

 І все більшим стає страх, що звичні для наших предків речі для нас виявляться непідсильними.

 Допомогти таким людям подолати власні страхи взялася канадська родинна ферма Бельбек, що неподалік Онтаріо.

 Одним із напрямів їхнього бізнесу є здавання курей в оренду, пише «Україна молода».

 У комплекті до несучок вони пропонують невеличкий курник, корми, а також книгу про те, як доглядати за птахами.

 Свій товар вони готові відвезти замовнику в радіусі 80 км і особисто навчити господарів давати раду живності.

 За словами власниці ферми Кейт Бельбек, їхнє ноу-хау дає можливість повірити у власні сили тим, хто боїться такої відповідальності.

 Не сподобається — їх завжди можна повернути. Як бонус — усі знесені за час оренди яйця дістаються новим власникам. 

 Зазвичай, стверджує Кейт, вони дають птахів у оренду на півроку, хоча бувають і винятки — дехто, наприклад, хоче займатися птахами лише влітку чи взимку.

 Також Бельбеки пропонують електроінкубатори для тих, хто мріє побачити, як курчата вилуплюються з яєць.

 Така послуга користується особливим попитом у школах, дитячих садочках та інших освітніх закладах. А курчат можна потім повернути на ферму.

 Нова послуга настільки сподобалася деяким канадцям, що вони після завершення терміну оренди просили дати їм знову ту саму птицю.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…