Фасолі буде усім доволі!

В Україні цього року стартував найбільший у Центральній Європі проект із вирощування квасолі.

 Березнева зустріч у Мінагрополітики представників бразильських та українських компаній підтвердила початок перспективної міжнародної співпраці у цій царині.

 Ініціатором багаторічної програми вирощування та експорту квасолі, в тім числій органічної, пише «Україна молода», стали хмельницька група компаній «Фруктовий світ Україна» та «Агролідер» за технічної підтримки холдингу HTI.

 З бразильського боку на початковій стадії проекту візьмуть участь компанії Sementes Alianc та Broeder Representacoes.

 За словами керівника «Агролідера» Андрія Хоптянці, попереднім бізнес-планом передбачено виростити цього року в Україні й експортувати до Бразилії та інших країн Південної Америки понад двадцять тисяч тонн квасолі.

 В рамках підписаних довготермінових контрактів планується також масштабний експорт української гірчиці (перш за все білої) урожаю нинішнього року до Бразилії та інших країн Латинської Америки.

 Уже в цьому сезоні планується посіяти і виростити на українських полях близько тисячі гектарів квасолі за органічними технологіями.

 Це, зі слів голови правління Федерації органічного руху України Євген Милованова, дозволить не лише оздоровити ґрунти, а й зміцнити конкурентоздатність вітчизняних виробників бобових культур, у тому числі і при експорті до Бразилії.

 Саме в цій країні стрімко зростає попит на органічні продукти, й Україна з її ресурсом має колосальні перспективи для реалізації на такому ринку.

Квасоля входить до топ-10 найбільш корисних овочів, а її невибагливість робить вирощування квасолі у відкритому ґрунті доступним навіть городникові-початківцю. Квасоля -  дуже смачний, корисний і красивий овоч. Крім цього, вона має ще й властивістю удобрення грунту.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...