Слава про сонячне дерево дійшла аж до Білорусі!

Кресленнями тернопільського «Сонячного дерева» у формі квітки, розташованого на тернопільській "Циганці", минулого тижня зацікавились у Бресті. Про це soroka.ternopil.ua  повідомили в управлінні ЖКГ.

– Минулого тижня до нас телефонували з Бреста, цікавилися кресленнями «Сонячного дерева», яке дійсно є дуже оригінальним. Загалом, нашу ідею запозичили колеги із декількох міст, а у Івано–Франківську, приміром, дерево встановлювала наша тернопільска фірма – «Світлоцентр». Та лише в Тернополі кількість пристроїв планомірно збільшується: два місяці тому ще два “сонячні дерева” встановили у Тернополі. Одне з них – в парку імені Тараса Шевченка, друге – на набережній “Циганці”, - коментує заступник міського голови з питань інфраструктури Владислав Стемковський.

Також, планують встановити ще одне "Сонячне дерево" і у парку Національного Відродження, де цього річ відбудеться реконструкція.

До слова, у зв'язку із частими випадками вандалізму- виривання кабелів із конструкції, "Сонячне дерево", розташоване поблизу ставу, залишили лише із USB- роз’ємами. Тобто, зарядити свої пристрої там зможуть тернополяни із власними кабелями.

Фото: управління ЖКГ.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...