«Старий млин», а ще меле!

Жителі Козівського району створили кооператив

Відтепер мешканці села Ценів Козівського району зможуть якісно переробляти зерно та пшеницю у новоствореному обслуговуючому кооперативі «Старий млин», який вже встиг об’єднати близько 150 місцевих жителів. Млин не працював впродовж декількох років, проте нещодавно його відремонтували й закупили нове обладнання. Відтак з‘явилося ще й близько десятка нових робочих місць. Варто зазначити, до створеного кооперативу вже хочуть долучитися й мешканці сусідніх сіл.
«Ця форма об’єднання громад дає можливість розвивати бізнес на селі, залучати інвестиції та працевлаштовувати населення. У майбутньому Ценів зможе об’єднати під один кооператив не лише мешканців інших сіл, а й районів та областей», — наголосив «Нашому дню» директор Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації Віталій Луй.
Окрім зернових культур, мешканці села (а це близько 1300 осіб) матимуть змогу ще й переробляти корми для тварин, що у подальшому сприятиме розвитку свинарства, зазначив Віталій Луй.
Створення кооперативу відбулося згідно програми Європейського Союзу, ПРООН проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». На перший етап створення виділили 40 тисяч доларів США, за ці гроші у кооперативі придбали нове обладнання та відремонтували приміщення.
«Загальний бюджет проекту склав 852 тисячі, з яких 677 тисяч виділили ЄС і ПРООН, також свої кошти ми зібрали 145 тисяч разом із нашими благодійниками. Ще 30 тисяч нам виділила ще місцева і районна влада», — розповів голова кооперативу “Старий млин” Василь Михайлишин.
Загалом на Тернопільщині функціонують вже понад 50 кооперативів, що спеціалізуються у різних галузях сільського господарства.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...