«Доступні ліки» - доступні для тернополян

З 1 квітня на території Тернопілля запущено урядову програму “Доступні ліки”. Згідно з нею хворі на серцево-судинні та астматично-бронхіальні захворювання, а також діабет другої категорії безкоштовно забезпечуються ліками першої необхідності вітчизняного виробництва, а іноземного виробництва — з частковою компенсацією.

— На реалізацію цієї програми Тернопілля отримало 13,6 млн. грн., — розповів «НОВІЙ Тернопільській газеті» голова ТОДА Степан Барна. — В нашій області близько 640 тисяч мешканців, які мають серцево-судинні хвороби, що становить 60 % населення, понад 35 тисяч хворих на цукровий діабет II типу, які потребують прийому таблетованих цукрознижуючих препаратів та близько 4,7 тисячі хворих на бронхіальну астму. Виділених коштів, за аналізом двох перших тижнів реалізації програми, практично вистачить для всіх. До кінця року, можливо, бракуватиме максимум 2-3 млн. грн., і ми маємо запевнення уряду, що за необхідності нам додадуть ці кошти.

Станом на 24 квітня укладено угоди з 55 суб’єктами господарської діяльності (це 186 аптек), які відпускають ліки. Отож, хворі можуть виписати необхідний рецепт від сімейного лікаря і отримати ліки в одній з таких аптек. До речі, за перші тижні програми виписано вже 20 492 таких рецептів.

Голова ТОДА також запевнив власників і керівників вищезазначених аптек, що всі витрати будуть їм компенсовані згідно з програмою. Відповідні суми вже надійшли до області. Тепер справа за керівництвом РДА та райрад, які мають найближчим часом організувати бюджетні комісії та розподілити кошти на сесіях. Отож, ганебний прецедент кількарічної давнини, коли з деякими аптеками у схожій ситуації так і не розрахувалися, вже не повториться.

 


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...