Винограду всякий рад…

Коли фініш стає стартом: коли занепало агрогосподарство, де працював фермер з Одещини Костянтин Маджар, чоловік не опустив руки, а вирішив розпочати свою справу.

Він почав свій виноградник із 10 дачних соток, а нині пропонує саджанці всій Україні

Чоловік починав власну справу 2002 року, пише ridneselo.com. На ту пору Костянтин Маджар мав 31-річний стаж як головний агроном великого господарства, що спеціалізувалося на вирощуванні саджанців сортового винограду. Щороку воно продавало виноградарям по 2,5-3 млн саджанців. Господарство занепало, та головний агроном не опустив рук, а влаштував розсадник на власній дачі. Та невдовзі стало зрозумілим, що на 10 сотках не розгуляєшся. Тим часом поряд заростали бур’янами ділянки сусідів. Городи на високому пагорбі родили негусто, до того ж їх часто обносили крадії. Щоб узяти такі в обробіток, треба було мати певну сміливість, а Констянтин Михайлович її мав. Він став викуповувати занедбані ділянки.

По досвід-до Америки

Свої виноградники чоловік розташував на околиці райцентру Рені на Одещині. «Фермери-сусіди зазвичай засівають поля пшеницею та соняшником. Однак бувають такі посушливі роки, поки пшениця дає не більше 2 тонн із гектара, а це вже збитки, – каже Костянтин Михайлович. – Фрукти можуть уродити дрібні, нестандартної форми. Такі теж вигідно не продаси. Для нашого регіону безпрограшний варіант – виноград. Він завжди приносив копійку».

– Починав на голому ентузіазмі, узявши кредит у 60 тисяч доларів під 10% на місяць, – згадує Костянтин Михайлович. – Перше що зробив, так це провів із міста світло, пробив артезіанську свердловину, проклав газогін.  

Загалом під виноградники віддано 3 гектари. Щороку там вирощують 80-90 тис. саджанців і збирають до 100 т ягід.

Столові сорти винограду Костянтин Михайлович вирощує на аркових конструкціях. Такі насадження переважають в американському штаті Каліфорнія, куди він їздив по досвід. Вони також цілком доречні на Півдні України, де виноград можна вирощувати в неукривній культурі. Фермер каже, що виноград на арках легше обробляти для захисту від хвороб, лоза краще провітрюється.

– А головне – більша листова поверхня, – пояснює селекціонер. – Що вона більша, то більше можна навантажити рослину врожаєм. Якщо при звичайному формуванні крони отримують 15-20 тонн ягід із гектара, то з арки врожай може бути й до 80 тонн.

Поряд з арками фермер заклав 20 соток з іншим типом формування лози – перголами, які використовують в Італії. До кожної лози підведене крапельне зрошування. Із добрив – лише коров’ячий перегній. Костянтин Михайлович дає по відру під кожну лозу раз на три роки.

Урожай їде в Молодову

Чи не весь урожай столового винограду в Костянтина скуповують молдавани. «Щоб перепродати в Румунію», – пояснює фермер.  

– Кожен рік їжджу на відпочинок у Болгарію через Румунію. На власні очі бачу, що ці країни майже втратили свої виноградники, – каже Костянтин Михайлович. – Якось запросили перевірити стан плантації двоє братів-бізнесменів із Білорусі, які купили 300 гектарів виноградників у Румунії. З’ясувалося, 70% лози хворі на рак. Це стало наслідком бездумного слідування вимогам аграрних бюрократів Євросоюзу. Вони нав’язують посадковий матеріал з Італії. Виділяють кошти на їхню закупівлю. Не можна механічно переносити технології та сорти з Франції й Італії до Східної Європи! Там зовсім інші кліматичні умови! Я консультував два розсадники в Болгарії. Там плантації занедбані, європейці навіть не дали грошей на їхнє розкорчування.

Оскільки головне завдання виноградаря Маджара – вирощування саджанців, ним облаштований цех стратифікації щеплень. Там під впливом підвищеної температури й вологості створюються такі умови, за яких прищепа й підщепа зростаються скоріше. Як підщепа використовується Кобер 5ББ. Сорт прищеплюється на висоті 42-45 см.

– Це місце – ніби пологовий будинок, – каже Костянтин Михайлович. – Підтримуємо тут постійну температуру 28-30 градусів і вологість 100%. Світло цілодобове.

Сім років- на розробку сплаву

Віск для ізоляції щепи – власний винахід виноградаря Маджара. Спеціальний сплав він розробляв 7 років, доки отримав потрібну стійкість і пластичність. Узимку саджанці зберігають у спеціальному підвалі. Раніше засипали їх піском, а нині використовують гель максимарин, спеціальний абсорбент вологи. Обробляють ним коріння, кроплять водою – і волога тримається скільки потрібно. Кварта довголіття Щороку виноградарі півдня країни потребують 7,5-8 млн сортових саджанців.

– Я неспроможний стільки виростити, – визнає Костянтин Михайлович. – Вік став заважати. Щоб збільшити виробництво, треба розширити площі, побудувати нові стратифікаційні камери, холодильники, посадити додаткові маточники. Турки, було, пропонували співпрацю з вирощування саджанців технічних сортів. Але як же я власними руками стану допомагати конкурентам? Вони розвиватимуться, а ми в них потім вино купуватимемо?

Костянтин Михайлович заводить у свій підвал, де в бочках достигає його вино. Пригощає гостя й собі наливає кварту червоного вина. Випиває на раз.

– Це не алкоголь, а продукт харчування, – усміхається. – Так, до речі, вважають і французи. Вони вирощують лише технічні сорти, роблять із них вино. Продають його по 9-10 євро за літр. А ми працюємо, не знаючи куди той технічний виноград подіти. Я свій навіть не намагаюся продати. Роблю власне вино, потім реалізую через інтернет. Наразі маю постійних покупців.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.