Винограду всякий рад…

Коли фініш стає стартом: коли занепало агрогосподарство, де працював фермер з Одещини Костянтин Маджар, чоловік не опустив руки, а вирішив розпочати свою справу.

Він почав свій виноградник із 10 дачних соток, а нині пропонує саджанці всій Україні

Чоловік починав власну справу 2002 року, пише ridneselo.com. На ту пору Костянтин Маджар мав 31-річний стаж як головний агроном великого господарства, що спеціалізувалося на вирощуванні саджанців сортового винограду. Щороку воно продавало виноградарям по 2,5-3 млн саджанців. Господарство занепало, та головний агроном не опустив рук, а влаштував розсадник на власній дачі. Та невдовзі стало зрозумілим, що на 10 сотках не розгуляєшся. Тим часом поряд заростали бур’янами ділянки сусідів. Городи на високому пагорбі родили негусто, до того ж їх часто обносили крадії. Щоб узяти такі в обробіток, треба було мати певну сміливість, а Констянтин Михайлович її мав. Він став викуповувати занедбані ділянки.

По досвід-до Америки

Свої виноградники чоловік розташував на околиці райцентру Рені на Одещині. «Фермери-сусіди зазвичай засівають поля пшеницею та соняшником. Однак бувають такі посушливі роки, поки пшениця дає не більше 2 тонн із гектара, а це вже збитки, – каже Костянтин Михайлович. – Фрукти можуть уродити дрібні, нестандартної форми. Такі теж вигідно не продаси. Для нашого регіону безпрограшний варіант – виноград. Він завжди приносив копійку».

– Починав на голому ентузіазмі, узявши кредит у 60 тисяч доларів під 10% на місяць, – згадує Костянтин Михайлович. – Перше що зробив, так це провів із міста світло, пробив артезіанську свердловину, проклав газогін.  

Загалом під виноградники віддано 3 гектари. Щороку там вирощують 80-90 тис. саджанців і збирають до 100 т ягід.

Столові сорти винограду Костянтин Михайлович вирощує на аркових конструкціях. Такі насадження переважають в американському штаті Каліфорнія, куди він їздив по досвід. Вони також цілком доречні на Півдні України, де виноград можна вирощувати в неукривній культурі. Фермер каже, що виноград на арках легше обробляти для захисту від хвороб, лоза краще провітрюється.

– А головне – більша листова поверхня, – пояснює селекціонер. – Що вона більша, то більше можна навантажити рослину врожаєм. Якщо при звичайному формуванні крони отримують 15-20 тонн ягід із гектара, то з арки врожай може бути й до 80 тонн.

Поряд з арками фермер заклав 20 соток з іншим типом формування лози – перголами, які використовують в Італії. До кожної лози підведене крапельне зрошування. Із добрив – лише коров’ячий перегній. Костянтин Михайлович дає по відру під кожну лозу раз на три роки.

Урожай їде в Молодову

Чи не весь урожай столового винограду в Костянтина скуповують молдавани. «Щоб перепродати в Румунію», – пояснює фермер.  

– Кожен рік їжджу на відпочинок у Болгарію через Румунію. На власні очі бачу, що ці країни майже втратили свої виноградники, – каже Костянтин Михайлович. – Якось запросили перевірити стан плантації двоє братів-бізнесменів із Білорусі, які купили 300 гектарів виноградників у Румунії. З’ясувалося, 70% лози хворі на рак. Це стало наслідком бездумного слідування вимогам аграрних бюрократів Євросоюзу. Вони нав’язують посадковий матеріал з Італії. Виділяють кошти на їхню закупівлю. Не можна механічно переносити технології та сорти з Франції й Італії до Східної Європи! Там зовсім інші кліматичні умови! Я консультував два розсадники в Болгарії. Там плантації занедбані, європейці навіть не дали грошей на їхнє розкорчування.

Оскільки головне завдання виноградаря Маджара – вирощування саджанців, ним облаштований цех стратифікації щеплень. Там під впливом підвищеної температури й вологості створюються такі умови, за яких прищепа й підщепа зростаються скоріше. Як підщепа використовується Кобер 5ББ. Сорт прищеплюється на висоті 42-45 см.

– Це місце – ніби пологовий будинок, – каже Костянтин Михайлович. – Підтримуємо тут постійну температуру 28-30 градусів і вологість 100%. Світло цілодобове.

Сім років- на розробку сплаву

Віск для ізоляції щепи – власний винахід виноградаря Маджара. Спеціальний сплав він розробляв 7 років, доки отримав потрібну стійкість і пластичність. Узимку саджанці зберігають у спеціальному підвалі. Раніше засипали їх піском, а нині використовують гель максимарин, спеціальний абсорбент вологи. Обробляють ним коріння, кроплять водою – і волога тримається скільки потрібно. Кварта довголіття Щороку виноградарі півдня країни потребують 7,5-8 млн сортових саджанців.

– Я неспроможний стільки виростити, – визнає Костянтин Михайлович. – Вік став заважати. Щоб збільшити виробництво, треба розширити площі, побудувати нові стратифікаційні камери, холодильники, посадити додаткові маточники. Турки, було, пропонували співпрацю з вирощування саджанців технічних сортів. Але як же я власними руками стану допомагати конкурентам? Вони розвиватимуться, а ми в них потім вино купуватимемо?

Костянтин Михайлович заводить у свій підвал, де в бочках достигає його вино. Пригощає гостя й собі наливає кварту червоного вина. Випиває на раз.

– Це не алкоголь, а продукт харчування, – усміхається. – Так, до речі, вважають і французи. Вони вирощують лише технічні сорти, роблять із них вино. Продають його по 9-10 євро за літр. А ми працюємо, не знаючи куди той технічний виноград подіти. Я свій навіть не намагаюся продати. Роблю власне вино, потім реалізую через інтернет. Наразі маю постійних покупців.


Повернутися
05.05.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…