"Книга добра" – з тернопільськими «сторінками»…

Розповіді школярок з Тернопільщини увійшли в сотню найкращих робіт соціального проекту

Шестеро  учнів  Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів   брали  участь у  Міжнародному соціальному проекті «Книга Добра», який проходить  за підтримки Міністра Закордонних Справ України Павла Клімкіна, Кардинала, верховного архієпископа Києво–Галицького Любомира Гузара, народного депутата України, письменниці Марії Матіос, Міністерства культури Естонії, Міністерства Закордонних справ Угорщини, Міністерства людських ресурсів Угорщини, Посольства Угорщини в Україні, Посольства Естонії в Україні, Генерального консульства Угорщини в м.Ужгород, Національної кіностудії художніх фільмів ім.Олександра Довженка і є продовженням Міжнародного соціального проекту "Діти за мир у всьому світі", повідомляє Тернопільська облдержадміністрація.

Розповідь   «Тепла чашка чаю» Діани Михайлів  (37 місце) та «Посмішка» Марії Заверухи (38 місце) увійшли в сотню найкращих робіт серед  тисяч написаних історій.    Історії юних жителів Іванівки будуть записані  в   «Книгу Добра», яка  буде розповсюджена   в майже в 50-ти  країнах світу, а також  передана в Національну бібліотеку Ватикану (Італія), бібліотеку Конгресу США,  Королівську бібліотеку Великої Британії та Олександріївську бібліотеку (Єгипет).

  Переможці проекту будуть нагороджені  заохочувальними подарунками від БФ “Подоляни", матимуть  можливість  особисто брати участь у презентації "Книги Добра"  та зможуть провести літній відпочинок в Угорщині.


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...