"Книга добра" – з тернопільськими «сторінками»…

Розповіді школярок з Тернопільщини увійшли в сотню найкращих робіт соціального проекту

Шестеро  учнів  Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів   брали  участь у  Міжнародному соціальному проекті «Книга Добра», який проходить  за підтримки Міністра Закордонних Справ України Павла Клімкіна, Кардинала, верховного архієпископа Києво–Галицького Любомира Гузара, народного депутата України, письменниці Марії Матіос, Міністерства культури Естонії, Міністерства Закордонних справ Угорщини, Міністерства людських ресурсів Угорщини, Посольства Угорщини в Україні, Посольства Естонії в Україні, Генерального консульства Угорщини в м.Ужгород, Національної кіностудії художніх фільмів ім.Олександра Довженка і є продовженням Міжнародного соціального проекту "Діти за мир у всьому світі", повідомляє Тернопільська облдержадміністрація.

Розповідь   «Тепла чашка чаю» Діани Михайлів  (37 місце) та «Посмішка» Марії Заверухи (38 місце) увійшли в сотню найкращих робіт серед  тисяч написаних історій.    Історії юних жителів Іванівки будуть записані  в   «Книгу Добра», яка  буде розповсюджена   в майже в 50-ти  країнах світу, а також  передана в Національну бібліотеку Ватикану (Італія), бібліотеку Конгресу США,  Королівську бібліотеку Великої Британії та Олександріївську бібліотеку (Єгипет).

  Переможці проекту будуть нагороджені  заохочувальними подарунками від БФ “Подоляни", матимуть  можливість  особисто брати участь у презентації "Книги Добра"  та зможуть провести літній відпочинок в Угорщині.


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…