"Книга добра" – з тернопільськими «сторінками»…

Розповіді школярок з Тернопільщини увійшли в сотню найкращих робіт соціального проекту

Шестеро  учнів  Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів   брали  участь у  Міжнародному соціальному проекті «Книга Добра», який проходить  за підтримки Міністра Закордонних Справ України Павла Клімкіна, Кардинала, верховного архієпископа Києво–Галицького Любомира Гузара, народного депутата України, письменниці Марії Матіос, Міністерства культури Естонії, Міністерства Закордонних справ Угорщини, Міністерства людських ресурсів Угорщини, Посольства Угорщини в Україні, Посольства Естонії в Україні, Генерального консульства Угорщини в м.Ужгород, Національної кіностудії художніх фільмів ім.Олександра Довженка і є продовженням Міжнародного соціального проекту "Діти за мир у всьому світі", повідомляє Тернопільська облдержадміністрація.

Розповідь   «Тепла чашка чаю» Діани Михайлів  (37 місце) та «Посмішка» Марії Заверухи (38 місце) увійшли в сотню найкращих робіт серед  тисяч написаних історій.    Історії юних жителів Іванівки будуть записані  в   «Книгу Добра», яка  буде розповсюджена   в майже в 50-ти  країнах світу, а також  передана в Національну бібліотеку Ватикану (Італія), бібліотеку Конгресу США,  Королівську бібліотеку Великої Британії та Олександріївську бібліотеку (Єгипет).

  Переможці проекту будуть нагороджені  заохочувальними подарунками від БФ “Подоляни", матимуть  можливість  особисто брати участь у презентації "Книги Добра"  та зможуть провести літній відпочинок в Угорщині.


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.