Подивись cолдату в очі…

У Тернополі покажуть «Портрет солдата»

У суботу, 15 квітня о 14:00 в приміщенні Українського народного дому "Перемога" відбудеться відкриття виставки фоторобіт Віки Ясинської «Портрет солдата». Зайнятися творчою справою київську журналістку та фотографа Віку Ясинську надихнули події на Майдані, а з початком бойових дій на Донбасі  вона почала писати свою історію цієї війни, відображену в фотопортретах бійців, та розповідях про їхні долі. Почуте і побачене передавала у фотороботах та публікаціях, — загалом їх назбиралося більше сотні. Фотографії носять напівдокументальний характер: портрети поєднані з цитатами воїнів, у яких відображені їхні думки, мотиви, переживання та військовий досвід.

 У 2015 році виставка «Портрет солдата» уже побувала у різних штатах Америки, нині мандрує містами України, а також рідними містечками та селами бійців – героїв виставки. На відкриття виставки до Тернополя завітає і сама авторка фоторобіт, планується також запросити тернопільських героїв портретів-Валерія Чоботаря та Володимира Малишевського.

«Портрет солдата» - це спроба познайомити суспільство з людьми, які не залишилися байдужими до подій на сході і ризикували своїм життям, керуючись власними переконаннями. Вхід на виставку безкоштовний.

 


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.