Подивись cолдату в очі…

У Тернополі покажуть «Портрет солдата»

У суботу, 15 квітня о 14:00 в приміщенні Українського народного дому "Перемога" відбудеться відкриття виставки фоторобіт Віки Ясинської «Портрет солдата». Зайнятися творчою справою київську журналістку та фотографа Віку Ясинську надихнули події на Майдані, а з початком бойових дій на Донбасі  вона почала писати свою історію цієї війни, відображену в фотопортретах бійців, та розповідях про їхні долі. Почуте і побачене передавала у фотороботах та публікаціях, — загалом їх назбиралося більше сотні. Фотографії носять напівдокументальний характер: портрети поєднані з цитатами воїнів, у яких відображені їхні думки, мотиви, переживання та військовий досвід.

 У 2015 році виставка «Портрет солдата» уже побувала у різних штатах Америки, нині мандрує містами України, а також рідними містечками та селами бійців – героїв виставки. На відкриття виставки до Тернополя завітає і сама авторка фоторобіт, планується також запросити тернопільських героїв портретів-Валерія Чоботаря та Володимира Малишевського.

«Портрет солдата» - це спроба познайомити суспільство з людьми, які не залишилися байдужими до подій на сході і ризикували своїм життям, керуючись власними переконаннями. Вхід на виставку безкоштовний.

 


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.