Подивись cолдату в очі…

У Тернополі покажуть «Портрет солдата»

У суботу, 15 квітня о 14:00 в приміщенні Українського народного дому "Перемога" відбудеться відкриття виставки фоторобіт Віки Ясинської «Портрет солдата». Зайнятися творчою справою київську журналістку та фотографа Віку Ясинську надихнули події на Майдані, а з початком бойових дій на Донбасі  вона почала писати свою історію цієї війни, відображену в фотопортретах бійців, та розповідях про їхні долі. Почуте і побачене передавала у фотороботах та публікаціях, — загалом їх назбиралося більше сотні. Фотографії носять напівдокументальний характер: портрети поєднані з цитатами воїнів, у яких відображені їхні думки, мотиви, переживання та військовий досвід.

 У 2015 році виставка «Портрет солдата» уже побувала у різних штатах Америки, нині мандрує містами України, а також рідними містечками та селами бійців – героїв виставки. На відкриття виставки до Тернополя завітає і сама авторка фоторобіт, планується також запросити тернопільських героїв портретів-Валерія Чоботаря та Володимира Малишевського.

«Портрет солдата» - це спроба познайомити суспільство з людьми, які не залишилися байдужими до подій на сході і ризикували своїм життям, керуючись власними переконаннями. Вхід на виставку безкоштовний.

 


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.