Подивись cолдату в очі…

У Тернополі покажуть «Портрет солдата»

У суботу, 15 квітня о 14:00 в приміщенні Українського народного дому "Перемога" відбудеться відкриття виставки фоторобіт Віки Ясинської «Портрет солдата». Зайнятися творчою справою київську журналістку та фотографа Віку Ясинську надихнули події на Майдані, а з початком бойових дій на Донбасі  вона почала писати свою історію цієї війни, відображену в фотопортретах бійців, та розповідях про їхні долі. Почуте і побачене передавала у фотороботах та публікаціях, — загалом їх назбиралося більше сотні. Фотографії носять напівдокументальний характер: портрети поєднані з цитатами воїнів, у яких відображені їхні думки, мотиви, переживання та військовий досвід.

 У 2015 році виставка «Портрет солдата» уже побувала у різних штатах Америки, нині мандрує містами України, а також рідними містечками та селами бійців – героїв виставки. На відкриття виставки до Тернополя завітає і сама авторка фоторобіт, планується також запросити тернопільських героїв портретів-Валерія Чоботаря та Володимира Малишевського.

«Портрет солдата» - це спроба познайомити суспільство з людьми, які не залишилися байдужими до подій на сході і ризикували своїм життям, керуючись власними переконаннями. Вхід на виставку безкоштовний.

 


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…