А картоплю… хай робот садить!

Тернополянин Петро Головатий винайшов «диво-машину»

Петро Головатий любить створювати нове. Каже, що у нього постійна тяга до конструювання. У 2011 році зробив класичного мінітрактора для села. Згодом смаки змінились, – винахідник сконструював мінітрактора-всюдихода. З його допомогою можна виконувати різну роботу в селі, відпочивати на бездоріжжі та навіть знімати стрес під час їзди по болоті, – пише ДОБА.

Пан Петро веде заняття для дітей «Робототехніка та конструювання». Сьогодні актуальна тема електротяги, тому зародилась ідея створення робота на електротязі, який став би реальним прикладом.

– На ньому планував вивчити ази електротранспорту та показувати на виставках дітям і не тільки.

В результаті з’явилася «диво-машина», яка сама розчищає подвір’я від снігу, катає дітей на санках, вивозить сміття, допомагає садити та збирати картоплю.

– Але то ще не все, планую доробити кілька автоматичних функцій. Робот зможе сам замітати та сніг відгортати.

Петро Головатий називає свого робота дитячою роботою, бо створив його приблизно за два місяці. Для прикладу, на трактора затратив півроку – це поки поїхав, але після багато доробляв. Правда, і з роботом було багато заїздів для налагодження програми, яка ним керує.

За словами винахідника, спершу з’являється ідея, яка мучить весь день, не дає робити інше та спати вночі. Згодом – перемагає,  він стає до роботи, точніше до обчислень. Рахує, які навантаження будуть на певні вузли та раму і відповідно до них шукає потрібні елементи й запчастини. Буває, що перед тим проектує виріб в 3D.

– Завдяки такій моделі видно чи все поміщається, чи є місце на ноги та руль, чи буде зручно керувати. А потім – збирання. Здається, у голові ніби все добре має зібратись, але все є «але»…

На завершення – перші проби та відкриті роти тих, кому випало побачити кіно… Але, як кажуть, винахідник замучений і водночас задоволений собою. Як не як – все працює.

– Цікаво всім. Дехто не насмілюється запитувати, а дехто розпитує. А жінки, – бояться, тому коли робот їде тротуаром, одразу переходять дорогу.

Вони правильно роблять, сміється пан Петро, робот важкий і сильний – дорослі чоловіки навіть не можуть його втримати.

– Кумедний випадок з роботом стався у селі: сусіди розказували, що бачили як тачка сама мішки везла, я далеко ззаду йшов.

Робот коштує приблизно 25 тисяч, але продавати його винахідник не буде.

– У нашій державі невигідно щось робити на продаж. Люди не готові гідно оцінити роботу, ледь не задарма купляли б.

Коли Петро Головатий представляв робота на виставці у Львові, приїжджали сапери, щоб здійснити перевірку по замінуванні.

– Вони казали, що у їхній машині подібний робот, але з маніпулятором для знешкодження бомб. Виготовлений в Ізраїлі, його ціна 10 тисяч і не гривень, звісно.

 

У планах пана Петра багато винаходів. Хоче зробити повно керовану платформу, у неї менші витрати енергії при поворотах. Також зробити елементи розумних систем для будинку: різні підсвітки, автоматичні двері, вікна…, робот-пилотяг і ще декілька ідей, які не дають спати, але поки винахідник їх не розголошуватиме.


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.