Посеред Тернополя з’явиться… його шматок із минулого

На засіданні Тернопільського прес-клубу група громадських активістів, поціновувачів історії рідного міста, презентувала оригінальний проект, приурочений 475-річчю обласного центру. Досі на вулицях Тернополя з’являлися в основному пам’ятники відомим особам або ж пов’язані з важливими історичними подіями. А тепер у центрі міста має постати... цілий його «шматок» iз минулого, тобто відлита у бронзі точна копія частини Тернополя, яким він був кілька століть тому.

«Перша та Друга світові війни до невпізнаваності змінили обличчя міста, з його карти зникло чимало унікальних споруд та пам’ятників, — сказав журналістам один із співавторів проекту Вадим Перець. — А після відбудови воно набуло типових рис радянської архітектури, втративши багато ознак приналежності до культури європейської. Відбудувати втрачене — нереально. Зате цілком можливо зробити так, щоб і тернополяни, і гості міста завжди могли побачити, яким воно було колись».

У бронзовій копії масштабом 1:300 (її основа займатиме кілька квадратних метрів) будуть відтворені і давно зниклі легендарні тернопільські пам’ятники — такі, зокрема, як покровительці міста святій Теклі, політику Юзефу Пілсудському та поету Адаму Міцкевичу. А ще цікаво, що встановити бронзовий «шматок» старовинного Тернополя планують просто неба, в історичному центрі міста. До музею передадуть лише гіпсову копію.

 
 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…