Посеред Тернополя з’явиться… його шматок із минулого

На засіданні Тернопільського прес-клубу група громадських активістів, поціновувачів історії рідного міста, презентувала оригінальний проект, приурочений 475-річчю обласного центру. Досі на вулицях Тернополя з’являлися в основному пам’ятники відомим особам або ж пов’язані з важливими історичними подіями. А тепер у центрі міста має постати... цілий його «шматок» iз минулого, тобто відлита у бронзі точна копія частини Тернополя, яким він був кілька століть тому.

«Перша та Друга світові війни до невпізнаваності змінили обличчя міста, з його карти зникло чимало унікальних споруд та пам’ятників, — сказав журналістам один із співавторів проекту Вадим Перець. — А після відбудови воно набуло типових рис радянської архітектури, втративши багато ознак приналежності до культури європейської. Відбудувати втрачене — нереально. Зате цілком можливо зробити так, щоб і тернополяни, і гості міста завжди могли побачити, яким воно було колись».

У бронзовій копії масштабом 1:300 (її основа займатиме кілька квадратних метрів) будуть відтворені і давно зниклі легендарні тернопільські пам’ятники — такі, зокрема, як покровительці міста святій Теклі, політику Юзефу Пілсудському та поету Адаму Міцкевичу. А ще цікаво, що встановити бронзовий «шматок» старовинного Тернополя планують просто неба, в історичному центрі міста. До музею передадуть лише гіпсову копію.

 
 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...