Три тернопільські школи та одна чортківська - у топ-ста навчальних закладів України

Журнал «Фокус» на підставі результатів зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року склав рейтинг 100 найкращих шкіл України.

 У престижному списку чотири школи з Тернопільщини – одна з Чорткова та три з Тернополя. Чортківська гімназія імені Маркіяна Шашкевича у рейтингу знаходиться найвище – на 44-му місці.  Тернопільська  Українська гімназія імені Івана Франка – на 47-му місці. Ще дві школи з Тернополя – спеціалізована школа І-ІІІ ст. №3 з поглибленим вивченням іноземних мов та спеціалізована школа І-ІІІ ст.  №29  з поглибленим вивченням іноземних мов – розмістилися відповідно на 81 та 87 місцях, інформують в управлінні освіти і науки обласної державної адміністрації.

Очолили престижний рейтинг київський ліцей «Інтелект», івано-франківська гімназія №1 та медліцей з Дніпра. За кількістю шкіл у топ-100 Тернопільська область розділила шосте місце з сусідньою Івано-Франківщиною. Вище за нас – місто Київ, Львіська, Дніпропетровська,  Харківська та Волинська області.

В основу дослідження увійшли статистичні дослідження повних даниз ЗНО всіх випускників 2016 року. Щоб уникнути похибок малих вибірок автори дослідження брали до уваги школи, де було, як мінімум, 20 випускників.

 


← Повернутися
16.04.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...