ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №112

Христове Воскресіння єднає нас вірою, надією та любов'ю. Вірою в мир і власні сили. Надією, що життя буде змінюватися на краще. Дай, Боже, щоб у нашому спільному домі – Україні – панувала любов і єдність.

Великдень – це перемога віри над безнадією, спасіння над безвихіддю, добра над злом і торжество життя над смертю. Своїм воскресінням Христос довів: найбільші труднощі, найважчі біди, які випадають на нашу долю, можуть і будуть переможені! Це особливо важливо пам'ятати в часи важких випробувань.

Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за страждання. Воно дає нам силу перемагати їх. Великдень нагадує нам про духовне відродження, яке так потрібне всім нам, всій українській нації. Перед нами відкрилася велика дорога. Великдень надихає надією, вселяє впевненість і закликає до відповідальності кожного з нас.

У ці дні згадаймо також усіх тих, хто сьогодні захищає Україну. Тих, хто потребує допомоги. І нехай кожен зробить якусь добру справу. Це і буде наш внесок у перемогу Добра над Злом. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!


Повернутися
14.04.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…