ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №110

Як вам - жити в епоху післяправди? Коли важить не так сам факт, як його трактування і те, що утворюється у результаті цього трактування у нашій свідомості… Коли навіть Оксфордський словник обирає словом року прикметник «пост-правдивий». Коли розмиваються межі між істиною і вигадкою, коли «на піку» популярності - маніпулювання емоціями і скандальні заяви, які транслюються через телебачення, інтернет і соціальні мережі... І саме емоції та «обгортка» значать нині набагато більше, ніж об’єктивні факти. «Голі» факти стали нудні, на них більше ніхто не звертає уваги…

Приклади? Не будемо про Брексіт і Трампа, це уже вчорашній день… Як «післяправду» у наших нинішніх реаліях бачу особисто я? Це коли вибухами складів із боєприпасами маскується резонансне убивство – і навпаки… Коли масові заворушення збігаються з альтернативними поставками палива без контролю Дойче Банку та Росії… Я завжди помічаю дії «ляльководів»: вони безпомилково знають, за яку ниточку смикнути, куди треба докласти значних зусиль для досягнення максимального ефекту!   У нинішньому «пазлі» українсько-російських стосунків склалося усе: і поставка нафти в обхід Росії через Україну, і давні протиріччя в суспільстві, і те, що не зрозуміло, хто керує силовими структурами. І найголовніше - те, що жодна країна в світі не хоче бачити сусідню країну сильнішою… Завдяки міжнародним ЗМІ нас чекає гарна картинка, яка знову відверне нас від розвитку.


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...