ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №110

Як вам - жити в епоху післяправди? Коли важить не так сам факт, як його трактування і те, що утворюється у результаті цього трактування у нашій свідомості… Коли навіть Оксфордський словник обирає словом року прикметник «пост-правдивий». Коли розмиваються межі між істиною і вигадкою, коли «на піку» популярності - маніпулювання емоціями і скандальні заяви, які транслюються через телебачення, інтернет і соціальні мережі... І саме емоції та «обгортка» значать нині набагато більше, ніж об’єктивні факти. «Голі» факти стали нудні, на них більше ніхто не звертає уваги…

Приклади? Не будемо про Брексіт і Трампа, це уже вчорашній день… Як «післяправду» у наших нинішніх реаліях бачу особисто я? Це коли вибухами складів із боєприпасами маскується резонансне убивство – і навпаки… Коли масові заворушення збігаються з альтернативними поставками палива без контролю Дойче Банку та Росії… Я завжди помічаю дії «ляльководів»: вони безпомилково знають, за яку ниточку смикнути, куди треба докласти значних зусиль для досягнення максимального ефекту!   У нинішньому «пазлі» українсько-російських стосунків склалося усе: і поставка нафти в обхід Росії через Україну, і давні протиріччя в суспільстві, і те, що не зрозуміло, хто керує силовими структурами. І найголовніше - те, що жодна країна в світі не хоче бачити сусідню країну сильнішою… Завдяки міжнародним ЗМІ нас чекає гарна картинка, яка знову відверне нас від розвитку.


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.