Анекдоти

Сімейна пара чекає гостей. Несподівано чоловік починає ховати цінні книги. Дружина запитує:
— Дорогий, невже ти думаєш, що гості їх поцуплять?
— Раптом вони їх упізнають!

 * * *

Бабуся маленької онучки:

— А я у твоєму віці вже працювала!

— А я у твоєму віці ще працюватиму!

 * * *

 — Мені важко поставити вам дiагноз. Напевно, це алкоголізм.

— Добре, лiкарю, я прийду, коли ви будете тверезим.

 * * *

 Водія перевіряють на тверезість:

— Ви п’яний. Бачите, трубка зеленіє?

— Не може бути, мабуть, у вас трубка зламалася, перевірте в моєї дружини!

Трубка зеленіє.

— Ваша дружина теж п’яна!

— Не може бути, перевірте у мого сина!

Трубка знову зеленіє, тож даішник каже:

— Ви маєте рацію, перепрошую, їдьте далi.

Водій — дружині:

— Бачиш, а ти казала: хлопцю не наливай!

**

— Ми обіцяли індексувати пенсії щороку, але зараз грошей немає. Які будуть пропозиції?
— А давайте щорічно індексувати не пенсії, а пенсійний вік.

**

Приходить чоловiк до лікаря весь побитий, ледве рухається.

Лікар:

— В аварію потрапив?

— Ні, в шафі чхнув.

 * * *

Відправили на роботи чоти­рьох бійців і прапорщика. Після закінчення прапорщик поставив бійців і рахує:

— Раз, два, три, чотири. Нас було п’ятеро. Де п’ятий?

Проходить 10 хвилин. Знову та сама історія. Після третьої спроби один боєць каже:

— Товаришу прапорщик, давайте я порахую, а ви станьте на моє мiсце.

Рахує: «Раз, два, три, чотири, і показуючи на себе — п’ять.

Прапорщик підходить до бійця, дає йому запотиличник і каже:

— Так, це ми тебе, негiднику, півгодини шукали?

**

Hадпис на пам’ятнику: «Тут спочиває відомий одеський стоматолог Борис Рафаїлович Кац. А його син Моня приймає в його кабінеті на Прохорiвськiй, 21».

**

Приходить чоловік у ресторан і звертається до офіціанта.

— Принесіть мені, будь ласка, 12 чарок горілки.

Офіціант приносить.

— А тепер заберіть, будь ласка, першу й останню.

— А навіщо це?

— Розумієте, перша погано йде, а вiд останньої я дурiю.

* * *

Пограбування банку. У грабіжника сповзає маска з обличчя. Він підходить до касира.

— Ти бачив мене?

— Так, бачив!

Постріл, труп.

— Хто ще бачив моє обличчя?

Із глибини залу лунає голос:

— Теща моя, але вона зараз удома.

* * *

— Лiкарю, скажіть, у мене грип?

— Так!

— Свинячий?

— Так!

— Ви впевнені?

— Абсолютно! Тільки свиня могла викликати «швидку» о 4-й ранку з температурою 36,7!

 


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.