Котлета, що… вирощена штучно!

М’ясо, яке зможуть їсти навіть вегетаріанці, вдалося виростити американським ученим. Ця курятина з’явилася на світ не на птахофермі, а в... лабораторії. Вчені стверджують, що їхній продукт за смаком дійсно дуже нагадує натуральне куряче м’ясо, - пише «Україна Молода». А люди, яким давали куштувати справжню курятину і м’ясо «з пробірки», взагалі не помітили між ними жодної різниці.

Науковці переконують, що новий продукт дозволяє створити ідеальне м’ясо, яке буде відповідати всім смаковим запитам людини. Штучне м’ясо виростили за допомогою клітинних матеріалів. Причому таким чином вченим вдалося створити не тільки м’ясо курки, а й м’ясо качки. Науковці вважають, що їхній продукт більш натуральний, ніж... м’ясо бройлерів із ферм США. Адже там птахів напихають такими харчами, що про його природність уже й не йдеться...

 

Хоч як  підозріло виглядали б такі експерименти, але їжа з лабораторії — це те, що чекає людство в майбутньому. Наша планета не зможе постійно годувати натурпродуктом населення, чисельність якого безперервно зростає. Тому «їжа Франкенштейна» рано чи пізно з’явиться на столах землян. Учені ж кажуть, що криза спіткає сільськогосподарську галузь уже в найближчі роки. А виробництво штучного продукту зможе вирішити одразу кілька проблем. По-перше, нарешті заспокояться захисники тварин, адже для виробництва котлет і ковбас не доведеться вбивати живих істот. По-друге, на 96% знизяться викиди парникових газів у порівнянні з викидами при вирощуванні худоби на звичайних тваринницьких фермах та майже у два рази зменшаться затрати енергоресурсів. По-третє, «м’ясолабораторія» також допоможе заощадити землю і воду: вона займе всього 1% землі у порівнянні зі звичайною фермою і буде споживати на 96% менше води. Тож у м’яса «з пробірки» — велике майбутнє. 

Котлета, що… вирощена штучно!


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...