Енергія сонця - для наших солдат

В зоні АТО використовують сонячні батареї, виготовлені на Тернопільщині

 У важких фронтових умовах українським військовим стали в нагоді сонячні батареї, що виготовлені на Тернопільщині. З їх допомогою в зоні АТО заряджають техніку та отримують освітлення, передає Ecotown з посиланням на Терен.

Сонячні батареї слугують українським військовим у зоні АТО.

Такі технології стають у нагоді тоді, коли потрібно зарядити техніку чи отримати світло, адже не завжди є можливість використати генератор.

“Військовому телебаченню України” один з бійців розповів про новітні технології, виготовлені на Тернопільщині.

До позицій українських військових не підведена електроенергія, тому найчастіше її отримують від бензинових і дизельних генераторів. Однак вони не вічні, а через сильні обстріли бувають перебої з пальним.

    «Сонячні батареї дуже виручають. Можна заряджати радіостанції, телефони, планшети, іншу необхідну техніку. За допомогою панелей можна забезпечити світло в бліндажі на цілу ніч, – каже прес-офіцер 93-ї бригади. – Думаю, що у військах НАТО сонячні батареї загальноприйнята норма, а у нас, поки що, це лише ініціатива самих хлопців. Реалізувати її допомогли волонтери».

За словами військових, незважаючи на всі переваги, сонячні батареї у зоні АТО – рідкість. Вони досить дорогі, а ресурси волонтерів обмежені. 


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.