“КіноХвилька” іде, дітям мультики несе

  Уже незабаром – з 7 до 9 квітняу Тернопіль завітає І Всеукраїнський фестиваль дитячого кіно, анімації і телебачення “КіноХвилька”. На маленьких тернополян віком від 4 до 16 років чекають презентації дитячих телепередач та дитячої телешколи, де навчатимуть творити власні відеошедеври і де навіть можна буде спробувати себе в ролі телеведучих, анімаційні майстерні, писанкарський майстер-клас, створення найдовшої великодньої листівки-вітання воїнам АТО, цікаві флеш-моби і, звісно ж, перегляд дитячих кінострічок та мультфільмів .  Для дорослих відвідувачів фестивалю-дискусійні панелі, презентації  творчі зустрічі та майстер-класи . У рамках “КіноХвильки” до Тернополя завітає і цьогорічний лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка,  володар срібного ведмедя “Берлінаре’53”, режисер та художник-мультиплікатор  Степан Коваль, а також відомі мультиплікатори та педагоги-аніматори.  

Місце зустрічі “кіноманів” уже традиційне: Палац Кіно, що на вулиці Івана Франка, 8.  Вхід безкоштовний.

 І хай вас не збиває з пантелику “дитяча” назва фестивалю – “КіноХвилька” накриє місто потужно! Ви ж усі пам’ятаєте, з яким ажіотажем відбувався торік у листопаді І Всеукраїнський фестиваль “КіноХвиля”?..  “У “КіноХвильці”, власне, він продовжується, – каже заступник міського голови Тернополя,  академік Української кіноакадемії  Леонід Бицюра. – “КіноХвилька”, яка об’єднуватиме усі дитячі проекти, започатковані у Тернополі раніше, – навіть дещо більше, ніж фестиваль. Це ще й захід для обміну досвідом і формування кіносередовища. Бо ж якщо дорослий кінопростір у нас більш-менш заповнений, то дитячих телевізійних та кінопродуктів, на жаль, фактично немає…   Власне, акценти фестивалю будемо ставити саме на творенні дитячих телепрограм.  Поділитися своїм досвідом до нас приїдуть фахові спеціалісти із Києва, Харкова, Запоріжжя та Дніпра — міст, у яких уже тривалий час функціонують дитячі телевізійні школи.  А логічним підсумком “КіноХвильки” стане започаткування премії на кращий сценарій дитячого кінофільму”. 


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.