“КіноХвилька” іде, дітям мультики несе

  Уже незабаром – з 7 до 9 квітняу Тернопіль завітає І Всеукраїнський фестиваль дитячого кіно, анімації і телебачення “КіноХвилька”. На маленьких тернополян віком від 4 до 16 років чекають презентації дитячих телепередач та дитячої телешколи, де навчатимуть творити власні відеошедеври і де навіть можна буде спробувати себе в ролі телеведучих, анімаційні майстерні, писанкарський майстер-клас, створення найдовшої великодньої листівки-вітання воїнам АТО, цікаві флеш-моби і, звісно ж, перегляд дитячих кінострічок та мультфільмів .  Для дорослих відвідувачів фестивалю-дискусійні панелі, презентації  творчі зустрічі та майстер-класи . У рамках “КіноХвильки” до Тернополя завітає і цьогорічний лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка,  володар срібного ведмедя “Берлінаре’53”, режисер та художник-мультиплікатор  Степан Коваль, а також відомі мультиплікатори та педагоги-аніматори.  

Місце зустрічі “кіноманів” уже традиційне: Палац Кіно, що на вулиці Івана Франка, 8.  Вхід безкоштовний.

 І хай вас не збиває з пантелику “дитяча” назва фестивалю – “КіноХвилька” накриє місто потужно! Ви ж усі пам’ятаєте, з яким ажіотажем відбувався торік у листопаді І Всеукраїнський фестиваль “КіноХвиля”?..  “У “КіноХвильці”, власне, він продовжується, – каже заступник міського голови Тернополя,  академік Української кіноакадемії  Леонід Бицюра. – “КіноХвилька”, яка об’єднуватиме усі дитячі проекти, започатковані у Тернополі раніше, – навіть дещо більше, ніж фестиваль. Це ще й захід для обміну досвідом і формування кіносередовища. Бо ж якщо дорослий кінопростір у нас більш-менш заповнений, то дитячих телевізійних та кінопродуктів, на жаль, фактично немає…   Власне, акценти фестивалю будемо ставити саме на творенні дитячих телепрограм.  Поділитися своїм досвідом до нас приїдуть фахові спеціалісти із Києва, Харкова, Запоріжжя та Дніпра — міст, у яких уже тривалий час функціонують дитячі телевізійні школи.  А логічним підсумком “КіноХвильки” стане започаткування премії на кращий сценарій дитячого кінофільму”. 


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.