Найкраще молоко-від бучацьких корів

Визначили ТОП-5 підприємств молочної галузі Тернопільщини

Рейтинг підприємств, які мають найкращі результати у розвитку молочного скотарства визначили в департаменті агропромислового розвитку Тернопільської ОДА. У трійку лідерів увійшли: «Бучачхлібпром», «Горинь» та ТОВ «Україна». Про це під час прес-конференції повідомив начальник департаменту Віталій Луй.

«Ми визначили найкращих виробників, щоб активізувати роботу й інших господарств. Так, абсолютний лідер з виробництва молока у Тернопільській області — це компанія «Бучачхлібпром». Вона займає лідируючі позиції у показниках валового виробництва та надоїв (8042 кг на одну корову). Компанія утримує величезне поголів’я, що становить більше 25 % по області (2785 корів)», — зазначив Віталій Луй.

За його словами, друге місце у рейтингу займає агрофірма «Горинь», яка протягом останніх років вклала багато засобів у новітній сучасний комплекс із закритим типом виробництва молока. Кожна з 1248 корів даного підприємства забезпечує 7462 кг сировини.

Третє місце у рейтингу посіла ТОВ «Україна», що зробила у минулому році величезний крок вперед у напрямку розвитку молочного скотарства — закупила високогенетичну худобу в Німеччині.

«Четверте місце займає ПАП «Агропродсервіс», яка крім того, що займається виробництвом молока, запустила ще й процес глибокої переробки м’яса. П’яте місце — ПОП «Іванівське». Сільськогосподарський виробник вже здавна славиться провідними показниками у виробництві молока», — зазначив Віталій Луй.

Разом із тим Віталій Луй повідомив, що згідно аналітичних даних, сільськогосподарські підприємства Тернопільської області нарощують свої показники. За результатами 2016 року спостерігається збільшення виробництва молока на 8,3 %.

«Надій молока на одну корову в сільгосппідприємствах становить 6122 кг, що на 4,7% більше відповідного періоду минулого року та на 8% від загальнодержавного показника (6 місце в державі)», — зазначив Віталій Луй.


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...