Шлюб за добу

      В Українському домі «Перемога» зареєстровано   двадцять восьмий  шлюб  у рамках  сервісу Мінюсту – «Шлюб за добу».

       У Тернополі зареєстровано   двадцять восьмий  шлюб  у рамках нового сервісу Мін’юсту – «Шлюб за добу». У нашому місті дану послугу запущено 20 лютого 2017 року.

 Особливою ця церемонія стала тому, що молодята, Мешканець Тернопільщини Арслан та Донеччанка Людмила, познайомилися під час проходження Арсланом  служби  у лавах ЗСУ за контрактом   у зоні антитерористичної операції на  Сході нашої держави. Вони зустрілися випадково в одній з невеличких кав’ярень в Артемівському районі Донеччини і зрозуміли що своє майбутнє уявляють лише разом. Як тільки у Арслана з’явилась можливість отримати короткотермінову десятиденну відпустку – ні секунди не сумніваючись молода пара вирішила поєднати свої долі у шлюбі.

Саме завдяки сервісу Мін’юсту «Шлюб за добу» - Арслан та Людмила змогли втілити своє кохання у створення молодої української сім’ї у такий короткий термін.

Молоде подружжя привітав начальник головного територіального управління юстиції  Едуард Кольцов та вручив приємні символічні подарунки молодятам, а також наголосив:

 -         «Ми запрошуємо усіх бажаючих, а особливо учасників бойових дій, учасників АТО - для них ця послуга є безкоштовною,  скористатися послугами сервісу Міністерства юстиції - «Шлюб за добу»   


Повернутися
24.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...