ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №109

Уявіть, що виникла у вас ідея збудувати, скажімо, дім. І погукали ви на допомогу… ну там, кількох людей. Менше з тим, що вони нічогісінько не тямлять у будівництві і зарекомендували себе як відчайдушні розкрадачі будматеріалів. Яка різниця, сама ж ідея з будівництвом – вона ж хороша і потрібна, правда?

Це я до чого веду? Та до того, що уся ця ситуація з блокадою – і першою, і другою – залишила у мене відчуття перегорнутої сторінки. Причому читав я не «Бісів» Достоєвського і навіть не  «Вони боролися за Батьківщину» Шолохова. Навіть не «Комсомольську правду» – так, максимум якесь «Спід-інфо…».  

Правий-таки був відомий блогер Олександр Нойнець:  важливо не що, а хто. Важливо не лише, що робити, а й з ким. І ми повинні зробити для себе висновок на майбутнє. Щоб коли наступного разу «терміново», «негайно» і на «останній шанс» усіх покличуть  чергові «сотники невидимих сотень» і «полковники невидимих полків», ми не велися на їх брехню.  Мета не виправдовує ні засоби, ні особистостей, які їх задіюють.  Бо популізм, який не реалізувала Тимошенко, нині реалізовують семенченки-парасюки…


Повернутися
24.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.