ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №109
Уявіть, що виникла у вас ідея збудувати, скажімо, дім. І погукали ви на допомогу… ну там, кількох людей. Менше з тим, що вони нічогісінько не тямлять у будівництві і зарекомендували себе як відчайдушні розкрадачі будматеріалів. Яка різниця, сама ж ідея з будівництвом – вона ж хороша і потрібна, правда?
Це я до чого веду? Та до того, що уся ця ситуація з блокадою – і першою, і другою – залишила у мене відчуття перегорнутої сторінки. Причому читав я не «Бісів» Достоєвського і навіть не «Вони боролися за Батьківщину» Шолохова. Навіть не «Комсомольську правду» – так, максимум якесь «Спід-інфо…».
Правий-таки був відомий блогер Олександр Нойнець: важливо не що, а хто. Важливо не лише, що робити, а й з ким. І ми повинні зробити для себе висновок на майбутнє. Щоб коли наступного разу «терміново», «негайно» і на «останній шанс» усіх покличуть чергові «сотники невидимих сотень» і «полковники невидимих полків», ми не велися на їх брехню. Мета не виправдовує ні засоби, ні особистостей, які їх задіюють. Бо популізм, який не реалізувала Тимошенко, нині реалізовують семенченки-парасюки…
← Повернутися
