Вітаміни із... зернини

      Багатьом відомо, що пророщене насіння деяких культур дуже корисне для здоров’я. Адже це не просто натуральний продукт, а й справжній еліксир довголіття!

      Пророщені зерна цілющі завдяки підвищеному вмісту вітамінів та мінеральних речовин. Особливо багато їх у зернах пшениці, квасолі, сої та гарбуза. Усі ці культури доступні кожному з нас. Окрім того, проростки сьогодні можна придбати в аптеках, спеціалізованих магазинах, навіть у супермаркетах.

      Можна проростити насіння і в домашніх умовах. Засипавши в посудину з плоским дном добре промиті в холодній проточній воді зерна, залити їх водою так, щоб верхній шар не був покритий нею повністю. Накрити зверху серветкою або бавовняною тканиною, поставити в тепле місце. Через 6-12 годин зерна, що спливли, слід видалити, воду злити, замочити насіння повторно.

      На пророщування потрібно зазвичай дві-три доби. Коли паростки, що пробилися, будуть завдовжки 1 мм, їх слід знову промити і трохи підсушити. Тоді вони вже стають придатними до вживання.

      Зрозуміло, кожна культура має особливі властивості, що впливають на організм.

      Отже...

      Паростки пшениці – сьогодні найбільш популярний натуральний продукт для оздоровлення. Завдяки набору вітамінів поліпшує стан шкіри і волосся, як джерело клітковини очищує організм, підвищує імунітет, запобігає серцево-судинним та онкологічним захворюванням. Фахівці вважають, що пшеничні проростки справляють ефект омолодження. Тому той, хто регулярно їх вживає, має всі шанси реально подовжити собі життя.

      Пророщена квасоля – джерело вітаміну С, заліза, калію, амінокислот. Додавання її до раціону поліпшує обмін речовин, справляє заспокійливу дію, допомагає організму боротися з вірусами та мікробами. Корисно вживати проростки квасолі в періоди різних епідемій, а також для профілактики атеросклерозу та цукрового діабету.

      Проростки сої багаті на вітаміни групи В, вітамін С і каротин, клітковину, чисельні корисні макро- та мікроелементи і незамінні амінокислоти. Ця скарбничка здоров’я нормалізує обмін речовин, стимулює роботу головного мозку і нервової системи, захищає від серцево-судинних та онкологічних захворювань, хвороб печінки і підшлункової залози. Рекомендується вживати пророщену сою для боротьби з авітамінозом.

      Пророщене насіння гарбуза багате передусім на цинк, воно корисне при стресах, сприяє стимуляції розумової активності, покращенню пам’яті. А ще цинк поліпшує репродуктивні функції. Зокрема, підвищує потенцію.

      Як правильно вживати пророщене насіння та паростки?

      Молоді пагінці втрачають цілющі властивості вже через 20 хвилин після зрізання. Що ж до пророщених зерен і насіння, то їх можна зберігати в холодильнику не більше двох діб, термічна обробка не рекомендується. Оптимальна доза — 50–100 г на день.

      Зерна можна їсти і сирими, додаючи до салатів, і відвареними. В останньому випадку вони, звісно, втрачають частину своїх корисних властивостей.

      Та й самі по собі пророщені злаки, звісно, несмачні. Для того, щоб вживання пророщених продуктів давало не тільки користь, а й смакову насолоду, з них можна готувати різноманітні салати, десерти та напої.

      Надзвичайно корисний салат можна приготувати з перемелених на м’ясорубці зерен, додавши до них мед, родзинки, натерту на тертці моркву та трошки води.

      Як варіант — горіхи, мед, свіжі або сушені фрукти.

      Ласунчикам сподобається пшениця з малиновим варенням і кефіром. Або ж курага з роздзинками, змішані з паростками.

      З пророщених зерен можна приготувати ще чимало смачних десертів. Ось один із них. Взяти 50 г манної крупи, 25 г пророщеної пшениці та півлітра молока. Всі інгредієнти змішати і варити як кашу, потім додати вершки, ягоди чорниці чи варення з неї та 40 г цукру.

      Вживати пророщені злаки і боби протипоказано при загостренні хвороб травного тракту, а також дітям та літнім людям.


Повернутися
24.03.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...