З батьківством не зволікайте…

Британські лікарі застерігають: не варто відкладати народження дітей "у довгий ящик", адже в 35-річних жінок загроза безпліддя зростає в шість разів порівняно із 25-річними. До такого невтішного висновку прийшли фахівці Королівського коледжу акушерства та гінекології.

Старші пацієнтки також мають більший ризик виникнення ускладнень під час вагітності, небезпечних як для матері, так і для дитини. Жінки у віці близько 40 років більш схильні до викиднів, позаматкової вагітності, передчасних пологів, прееклампсії, а також частіше потребують кесаревого розтину, зазначають фахівці. Синдром Дауна та інші генетичні порушення також частіше вражають дітей старших матерів.

Щодо чоловічої плідності, то вона після 25 років також починає стрімко знижуватися. Лікарі констатують: партнерці 40-річного чоловіка, навіть якщо самій їй буде 20, потрібно в середньому два роки, аби досягти бажаної вагітності.

За останні 20 років кількість британок, які стали мамами вже після 40 років, зросла втричі, констатують фахівці. Усе більше пар з різних причин відкладають появу нащадків, не усвідомлюючи повною мірою всіх можливих наслідків та ризиків цього рішення. "Чіткі факти щодо фертильності мають бути доступні для жінок будь-якого віку, аби нагадувати їм про те, що найбезпечнішим віком для народження дітей лишаються 20-30 років", — наголошує співавтор дослідження, співробітник Кінгстонської лікарні Девід Аттінг.

Кампанії, що мають на меті запобігання вагітностей серед підлітків та підвищення популярності контрацептивних засобів можуть мати й зворотний бік медалі, застерігають медики. У молодих людей може складатися враження, що вони мають змогу відсувати своє батьківство на невизначений термін.

"Хибне відчуття безпеки" дає жінкам і можливість процедури екстракорпорального запліднення. Лікування ж безпліддя в жінок, старших за 44 роки, буває успішним лише в 4%. Більш ніж половині 40-річних жінок доводиться застосовувати донорські яйцеклітини.

Про ризик, що спричиняє "відкладене" батьківство, слід розповідати в школі так само, як і про безпечний секс, запевняють науковці.

 


Повернутися
24.03.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...