Оце так писанка!

Художник з Теребовлі створив мега-мальованку

 Оригінальною писанкою чималого розміру здивував теребовлянський художник Тарас Приступа. Чоловік – учасник районних та обласних виставок, його роботи знаходяться в приватних колекціях  України, Польщі, Італії, Греції, Фінляндії...  Цьогоріч Тарас Приступа приймає участь у  VII Всеукраїнському Фестивалі Писанок у Києві - «фестивалі писанкового шаленства, де збираються найкращі художники та просто аматори, для того, аби розмалювати великодні яйця розміром від 5 см до 2 м.»  

- Організатори конкурсу вислали мені пластикову заготовку  майже «модельних» параметрів  – 90 на 60, -розповідає Тарас Приступа, - і упродовж двох тижнів я розмальовував її масляними та акриловими фарбами.  Цю писанку я назвав  "Мальовничий хутір" — бо, ж пишучи її, хотів перш за все передати колорит місцевості, в якій я народився, працюю і живу…   Сподіваюся, мені вдалося передати цей настрій, дух та ідею в повній мірі, а кожен із тих, хто побачить цю писанку, відчує лише позитивні емоції… Уже назабаром мега-мальованка Тараса Приступи поїде до Києва, де разом з іншим  фестивальним роботами буде виставлена на огляд столичної публіки та гостей міста. Фестиваль писанок розпочнеться 8 квітня, а розмальовані шедеври будуть виставлятися у трьох різних фестивальних локаціях- на Софійській та Михайлівській площах та у парку «Володимирська гірка. Загалом у «писанковому шаленстві» візьмуть участь  585 (!) мега-мальованок, які будуть виготовлені талановитими художниками з різних куточків України. Приємно, що серед них цьогоріч є і наш земляк… 


Повернутися
24.03.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.