Оце так писанка!

Художник з Теребовлі створив мега-мальованку

 Оригінальною писанкою чималого розміру здивував теребовлянський художник Тарас Приступа. Чоловік – учасник районних та обласних виставок, його роботи знаходяться в приватних колекціях  України, Польщі, Італії, Греції, Фінляндії...  Цьогоріч Тарас Приступа приймає участь у  VII Всеукраїнському Фестивалі Писанок у Києві - «фестивалі писанкового шаленства, де збираються найкращі художники та просто аматори, для того, аби розмалювати великодні яйця розміром від 5 см до 2 м.»  

- Організатори конкурсу вислали мені пластикову заготовку  майже «модельних» параметрів  – 90 на 60, -розповідає Тарас Приступа, - і упродовж двох тижнів я розмальовував її масляними та акриловими фарбами.  Цю писанку я назвав  "Мальовничий хутір" — бо, ж пишучи її, хотів перш за все передати колорит місцевості, в якій я народився, працюю і живу…   Сподіваюся, мені вдалося передати цей настрій, дух та ідею в повній мірі, а кожен із тих, хто побачить цю писанку, відчує лише позитивні емоції… Уже назабаром мега-мальованка Тараса Приступи поїде до Києва, де разом з іншим  фестивальним роботами буде виставлена на огляд столичної публіки та гостей міста. Фестиваль писанок розпочнеться 8 квітня, а розмальовані шедеври будуть виставлятися у трьох різних фестивальних локаціях- на Софійській та Михайлівській площах та у парку «Володимирська гірка. Загалом у «писанковому шаленстві» візьмуть участь  585 (!) мега-мальованок, які будуть виготовлені талановитими художниками з різних куточків України. Приємно, що серед них цьогоріч є і наш земляк… 


Повернутися
24.03.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.