Анекдоти №108

Якщо не застібати три верхні гудзики на блузці, то очі можна не фарбувати.

* * *

елефонують на біржу праці з будівельної контори:

— Нам потрібен маляр.

— Малярiв немає, є гінеколог, він і маляром може, йому просто дуже гроші потрібні.

Взяли його, а через день знову телефонують:

— Надішліть, будь ласка, ще двох гінекологів. Учора прийшли ми на об’єкт, а двері зачинені, так нам ваш гінеколог за дві години всю квартиру через замкову щілину шпалерами обклеїв.

* * *

Коли ви побажаєте організувати своє весілля, покличте близько 300 гостей і забороніть повністю алкоголь. І найміть того, хто таємно продаватиме алкогольні напої. Весілля стовідсотково має окупитися.

* * *

Професор і студенти стоять бiля трупа, професор запитує:

— Хохлов, від чого помер цей чоловік?

— Інфаркт!

— Неправильно! Голіков, а ви що скажете?

— Пухлина мозку, летальний результат.

— Неправда. Сидоров, ваш вердикт?

— Печінка алкоголіка, цироз.

— Як вам удалося поставити такий точний діагноз?

— Це ж мій сусід дядько Микола.

* * *

Студент після письмового іспиту передав написане професору, доклавши 5 тисяч доларів і записку: «По тисячі за бал».
На наступний день професор роздав абітурієнтам результати іспиту. Коли студент відкрив свій конверт, там було 3 тисячі доларів і записка: «Здача».

* * *

Справжні жінки не виходять заміж за справжніх чоловіків, тому що справжня жінка з першого разу не погоджується, а справжній чоловік двічі не пропонує.

* * *

— А сукня в тебе не дуже, — сказала свекруха невістці в день весілля.

— Нічого, наступного разу буде краща! — відповіла невістка.

* * *

На сповіді:

— Сину мій, ти відрікся від сатани?

— Не можу, отче, у мене з нею двоє дітей.

* * *

Дружина, що крутиться перед дзеркалом, чоловікові:

— Любий, що тобі більше в мені подобається — моє гарне обличчя чи ідеальне тіло?

Чоловік:

— Твоє почуття гумору!

* * *

— Позич мені на тиждень сто доларів.

— Не дам.

— Я тобі це ще пригадаю!

— Ну от, а якби я тобі дав, ти б тут же про це забув.


Повернутися
17.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.