Ранку не перев’язав — гепатит інфікував

Щороку “хвороба брудних рук” забирає півмільйона людей

За даними ВООЗ, на Землі нині мешкають близько 170 мільйонів носіїв потенційно смертельного гепатиту С. Кожен п’ятий з них виліковується протягом шести місяців, інші ж носять з собою вірус до кінця життя. У Тернополі проблема хворих на цю небезпечну хворобу останнім часом набула особливого загострення. Усе більше верств населення охоплює значно небезпечніший гепатит — С, а інфікування ним приблизно у п’яти випадках зі ста стає фатальним для хворого…

Що це за хвороба?..

Якщо вам переливали кров, проводили оперативні втручання, робили пірсинг, тату, манікюр, педикюр, якщо ви “сиділи” на ін’єкційних наркотиках, якщо відвідували не відомі широкому загалу приватні стоматологічні кабінети та гінекологічні “клініки”, що зникли з ринку через три-чотири місяці після появи, якщо міняєте статевих партнерів частіше, ніж ходите на закупи, рекомендуємо здати аналіз на гепатит С. У 85% випадків захворювання “маскується” під осінню депресію, зимову хронічну втому і весняний авітаміноз.

Організм не може боротися з інфекцією до безкінечності — рано чи пізно розвиваються ускладнення. З цього моменту хворобу можна вважати невиліковною: чим би не “коловся”, які б пігулки не пив — не одужаєш. На цьому етапі доводиться боротися не за здоров’я, а за життя. У 2-5 випадках зі 100 у хворих на гепатит діагностують рак печінки, а у 20-25 – цироз. За даними ВООЗ, рак та цироз печінки щороку забирають півмільйона життів…

Проникнувши у печінку, вірус заходиться штампувати свої копії — за рахунок внутрішніх механізмів клітин природного “фільтру”. Так розвивається запальний процес, який охоплює дедалі більше ділянок “окупованого” органу. Найпоширеніші типи вірусу — А, В, С, D та Е. Найменш вивчені — G і F. Найнебезпечніші — В та С.

Вважається, що у побуті “легкі” форми гепатиту (наприклад, А або Е) не передаються, хоча вірус міститься у всіх рідинах людського організму. Аби процес інфікування відбувся, достатньо, щоб збудник потрапив на пошкоджену шкіру чи слизову оболонку. Недарма гепатит називають “хворобою брудних рук”: якщо вода заражена, якщо вірус осів на продуктах харчування, а гігієною знехтували — інфікування не уникнути.

Діагностувати гепатит не так уже й легко. Якщо хворий почувається “побитим псом” не перший місяць: погано спить, нервує без причини, швидко втомлюється, скаржиться на кепський апетит і ломоту в кістках, йому доведеться пройти комплексне обстеження. Простіше кажучи — оббігати з десяток лікарів. Добре, якщо натрапить на фахівця, який “з порога” запідозрить гепатит. Інфікований може “носитися” зі своєю болячкою 15 років і навіть не здогадуватись, що колись йому перелили заражену кров (до 1996 року донорську кров в Україні на гепатит узагалі не перевіряли!). А про невдалі “забіги” до “перукарні за рогом” можна томи писати. Ви навіть не уявляєте, скільки людей інфікувалося у перукарнях і тату-салонах! Ризик “підчепити” вірус у цих закладах – надвисокий. За неофіційною статистикою, три мільйони українців або хворіють на гепатит, або є носіями вірусу. 2 мільярди людей (третина населення планети) інфіковані вірусом гепатиту В. 350 мільйонів — хронічні носії гепатиту В. 200 мільйонів інфіковані гепатитом С.

 


Повернутися
17.03.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...