У Тернополі стартує… літературний туризм

Про розвиток туризму на Тернопіллі уже мовлено-перемовлено. Але, схоже, останнім часом справа така «зрушила» з мертвої точки! Причому у новому і несподіваному ракурсі… Річ у тім, що незабаром наше місто може отримати свою унікальну туристично-літературну родзинку. З ініціативи заступника міського голови Леонід Бицюра (а, власне, саме за сприяння та на запрошення Леоніда Олексійовича до Тернополя, пробуджуючи його від зимової сплячки, зачастили відомі письменники, режисери та сценаристи), уже незабаром у місті   діятиме своєрідна «літературна резиденція», завдяки якій українські письменники матимуть можливість познайомитися із містом ближче, жити і творити тут.  

– Свого часу, – розповідає Леонід Бицюра, схожу ідею втілював у життя режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук, організовуючи у Чернівцях рамках проекту «Тераріум» резиденції для кінематографістів. Суть нашого проекту така: ми на місяць запрошуємо до Тернополя відомих літераторів, забезпечуючи їм усі умови для творчості, і надаємо повну свободу творити, – головне, аби твір (його видання ми згодом також підтримаємо), був дотичним до Тернополя. Свою згоду на участь у такій літературній резиденції попередньо уже надали відомі письменники Олександр Гаврош  та Андрій Кокотюха, – саме вони стануть першими тернопільськими «літературними резидентами». Думаю, для усіх «сторін процесу» це стане новим цікавим досвідом і відкриє для наших письменників новий тренд – «літературний туризм» по-тернопільськи… Зрештою, не лише для письменників – чимало книголюбів та кіноманів (бо ж Тернопіль нині формує свою базу кінолокацій!) подолають будь-які відстані, аби пройти слідами улюбленого персонажа чи наживо побачити прекрасні краєвиди, що так хвилюють душу через телевізійні екрани…


Повернутися
17.03.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.