ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №108

Якщо технології — це наркотик, то які ж його побічні наслідки?Хтось казав, що ми — те, що ми уподобуємо та поширюємо. А прогресивні айтішники запевняють, що за кілька років у, скажімо, Фейсбуку буде готовий шаблон всіх нашіх реакцій. Тобто нас не буде, але будуть зразки нашої поведінки. І смерть cтане не кінцем, а остаточним переходом у цифру.
Ваші діти зможуть радитись з "вами", коли вас не буде поруч. Онуки зможуть виставляти свої фото чи пости і натискати кнопку "що з цього приводу подумала б моя бабуся?"  

  Соцмережі — це діалог з тінню. Зрештою, це узагалі не діалог, бо уникнути полеміки можна одним кліком…   Це велетенське світове "криве дзеркало", де правда набуває все ефемерніших рис, вона розчиняється в болоті напівправд, редагується фотошопами та відеоредакторами, тоне в трясовині маніпуляцій та пересмикувань…

Нині, на жаль, покійний Зигмунт Бауман попереджав, що соцмережі — це пастка. Хто б сперечався…  За останні кілька років ми забули, задля чого створювалися соціальні медіа. Вони більше не допомагають знаходити людей, спілкуватися, підтримувати стосунки. Вони й справді стали пасткою. Оновлення статусу і лайки стали для багатьох «фейсбучників» тим самим, що й цигарка для завзятого курця.  І лише зробивши крок убік, ви можете побачити, наскільки марною є кнопка "Мені подобається" у реальному житті...

Не позбавляйте себе справжніх емоцій. Закрийте Фейсбук і зробіть що-небудь. Живіть офлайн.


Повернутися
15.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.