ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №108

Якщо технології — це наркотик, то які ж його побічні наслідки?Хтось казав, що ми — те, що ми уподобуємо та поширюємо. А прогресивні айтішники запевняють, що за кілька років у, скажімо, Фейсбуку буде готовий шаблон всіх нашіх реакцій. Тобто нас не буде, але будуть зразки нашої поведінки. І смерть cтане не кінцем, а остаточним переходом у цифру.
Ваші діти зможуть радитись з "вами", коли вас не буде поруч. Онуки зможуть виставляти свої фото чи пости і натискати кнопку "що з цього приводу подумала б моя бабуся?"  

  Соцмережі — це діалог з тінню. Зрештою, це узагалі не діалог, бо уникнути полеміки можна одним кліком…   Це велетенське світове "криве дзеркало", де правда набуває все ефемерніших рис, вона розчиняється в болоті напівправд, редагується фотошопами та відеоредакторами, тоне в трясовині маніпуляцій та пересмикувань…

Нині, на жаль, покійний Зигмунт Бауман попереджав, що соцмережі — це пастка. Хто б сперечався…  За останні кілька років ми забули, задля чого створювалися соціальні медіа. Вони більше не допомагають знаходити людей, спілкуватися, підтримувати стосунки. Вони й справді стали пасткою. Оновлення статусу і лайки стали для багатьох «фейсбучників» тим самим, що й цигарка для завзятого курця.  І лише зробивши крок убік, ви можете побачити, наскільки марною є кнопка "Мені подобається" у реальному житті...

Не позбавляйте себе справжніх емоцій. Закрийте Фейсбук і зробіть що-небудь. Живіть офлайн.


Повернутися
15.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…