Флеш-моб в пологових будинках Тернопільщини

Продовжується впровадження послуги щодо видачі свідоцтв про народження дитини у закладах охорони здоров’я.

09 березня 2017 року керівництвом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області проведено флеш-моб з видачі перших документів нового громадянина України – свідоцтв про народження у м. Чорткові, м. Теребовлі та м. Тернополі, а також довідок про реєстрацію місця проживання дитини.

Для жінки немає більш значущої і незабутньої події, ніж народження дитини.
Наші діти народжуються у чудовій країні, де світить лагідне сонце, є родюча земля, чиста вода – в країні здорової нації.
Можливість отримати свідоцтво про народження у пологовому будинку, це турбота держави про жінок, які народжують майбутнє покоління!
Сьогодні перші документи держави отримали 22 маленьких громадянина України.
Органи юстиції ідуть до батьків з метою видачі свідоцтв про народження!

Довідково: перелік закладів охорони здоров’я Тернопільської області, у яких доступна дана  послуга, можна переглянути за наступним посиланням:

http://terjust.gov.ua/%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%8F-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C/


Повернутися
13.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...