ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №107

Працювати з думками про відпочинок набагато краще, ніж відпочивати з думкою про майбутню роботу. Так повелося відтоді, коли людство зажило  втиснувшись у рамки загальних трудових правил. Але українці живуть під негласним гаслом «свята не буває забагато». Скажімо, тільки цієї весни українці матимуть шість вихідних днів на честь державних свят. Додаткові вихідні багато хто щиро вважає отією самою компенсацією від держави за маленькі зарплати й великі рахунки - за зниження рівня нашого з вами життя. Але гірка іронія ситуації в тому, що насправді вони – ці вихідні- є не компенсацією, а причиною вищезгаданого.

Я вважаю, що ми ще не заробили собі на таку величезну кількість свят, як європейці, - а більшість із них відпочивають удвічі менше, ніж ми. 
Успішні країни можуть собі дозволити часті гуляння. А ми повинні орати. І не шукати приводу ухилятися від роботи, додаючи нові й нові "святкові дні". Свята повинні відповідати цінностям. А в нас що виходить?  

1 травня в українців було б справедливо назвати "Днем садіння картоплі" або "Днем шашлика". Чи можуть претендувати свята з такою назвою на статус загальнонаціональних? На державному рівні, з офіційними вихідними, можна відзначати тільки ті дати, які означають щось важливе для держави.
 Або візьмемо свято 8 березня. У радянські часи його суть спотворили, перетворивши на "свято мімози й трьох тюльпанів" і витравивши його первинний зміст - боротьбу жінок за свої права… А тим часом  повага до жінок не визначається наявністю на їхню честь одного вихідного дня, і така суть не може відповідати державному святу. Ніщо не заважає дарувати квіти жінкам і говорити компліменти в будь-який інший день. В робочий день!
 Далі-ще «веселіше». Такого поняття, як "відпрацьовувати додатковий вихідний день" нема навіть у тих цивілізованих країнах, де вихідними є одіозні 8 березня й 1-2 травня (а тут ми потрапили в «ще ту» компанію- ці дні, крім нашого північного сусіда, державним вихідним вшановують у Буркіна-Фасо, Кенії, Мадагаскарі, Гвінеї-Бісау, Замбії, Камбоджі, Китаї, Конго, Лаосі, Північній Кореї, Уганді… Ну, ви зрозуміли) Ось типовий, сказати б – класичний приклад оксюморону, тобто, поєднання двох протилежних за змістом понять. Якщо дається вихідний, то відпрацьовувати його замість іншого вихідного ніби не треба. Але коли вже працюємо в суботу замість дня, визначеного державою вихідним, то й вихідний несправжній. Та й взагалі термін "відпрацьовувати вихідний, якщо свято припадає на неділю" - родом із пізнього СРСР, який, відповідно до законів жанру, впадав у «старечий» маразм.

 Пригадуєте анекдот про ледаря, який стверджував, що: «Я йду на роботу. Просто повільно. Дуже повільно. Збоку може навіть видатися, що я лежу…». Україна йде до позитивних змін. Просто повільно. Дуже повільно…  І, на жаль, цього року  на прийдешнє 8 березня продавці квітів знову відчують себе товстосумами, а 1 і 2 травня з лісопосадок буде доноситися аромат шашликів…


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.