ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №107

Працювати з думками про відпочинок набагато краще, ніж відпочивати з думкою про майбутню роботу. Так повелося відтоді, коли людство зажило  втиснувшись у рамки загальних трудових правил. Але українці живуть під негласним гаслом «свята не буває забагато». Скажімо, тільки цієї весни українці матимуть шість вихідних днів на честь державних свят. Додаткові вихідні багато хто щиро вважає отією самою компенсацією від держави за маленькі зарплати й великі рахунки - за зниження рівня нашого з вами життя. Але гірка іронія ситуації в тому, що насправді вони – ці вихідні- є не компенсацією, а причиною вищезгаданого.

Я вважаю, що ми ще не заробили собі на таку величезну кількість свят, як європейці, - а більшість із них відпочивають удвічі менше, ніж ми. 
Успішні країни можуть собі дозволити часті гуляння. А ми повинні орати. І не шукати приводу ухилятися від роботи, додаючи нові й нові "святкові дні". Свята повинні відповідати цінностям. А в нас що виходить?  

1 травня в українців було б справедливо назвати "Днем садіння картоплі" або "Днем шашлика". Чи можуть претендувати свята з такою назвою на статус загальнонаціональних? На державному рівні, з офіційними вихідними, можна відзначати тільки ті дати, які означають щось важливе для держави.
 Або візьмемо свято 8 березня. У радянські часи його суть спотворили, перетворивши на "свято мімози й трьох тюльпанів" і витравивши його первинний зміст - боротьбу жінок за свої права… А тим часом  повага до жінок не визначається наявністю на їхню честь одного вихідного дня, і така суть не може відповідати державному святу. Ніщо не заважає дарувати квіти жінкам і говорити компліменти в будь-який інший день. В робочий день!
 Далі-ще «веселіше». Такого поняття, як "відпрацьовувати додатковий вихідний день" нема навіть у тих цивілізованих країнах, де вихідними є одіозні 8 березня й 1-2 травня (а тут ми потрапили в «ще ту» компанію- ці дні, крім нашого північного сусіда, державним вихідним вшановують у Буркіна-Фасо, Кенії, Мадагаскарі, Гвінеї-Бісау, Замбії, Камбоджі, Китаї, Конго, Лаосі, Північній Кореї, Уганді… Ну, ви зрозуміли) Ось типовий, сказати б – класичний приклад оксюморону, тобто, поєднання двох протилежних за змістом понять. Якщо дається вихідний, то відпрацьовувати його замість іншого вихідного ніби не треба. Але коли вже працюємо в суботу замість дня, визначеного державою вихідним, то й вихідний несправжній. Та й взагалі термін "відпрацьовувати вихідний, якщо свято припадає на неділю" - родом із пізнього СРСР, який, відповідно до законів жанру, впадав у «старечий» маразм.

 Пригадуєте анекдот про ледаря, який стверджував, що: «Я йду на роботу. Просто повільно. Дуже повільно. Збоку може навіть видатися, що я лежу…». Україна йде до позитивних змін. Просто повільно. Дуже повільно…  І, на жаль, цього року  на прийдешнє 8 березня продавці квітів знову відчують себе товстосумами, а 1 і 2 травня з лісопосадок буде доноситися аромат шашликів…


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…