ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №107

Працювати з думками про відпочинок набагато краще, ніж відпочивати з думкою про майбутню роботу. Так повелося відтоді, коли людство зажило  втиснувшись у рамки загальних трудових правил. Але українці живуть під негласним гаслом «свята не буває забагато». Скажімо, тільки цієї весни українці матимуть шість вихідних днів на честь державних свят. Додаткові вихідні багато хто щиро вважає отією самою компенсацією від держави за маленькі зарплати й великі рахунки - за зниження рівня нашого з вами життя. Але гірка іронія ситуації в тому, що насправді вони – ці вихідні- є не компенсацією, а причиною вищезгаданого.

Я вважаю, що ми ще не заробили собі на таку величезну кількість свят, як європейці, - а більшість із них відпочивають удвічі менше, ніж ми. 
Успішні країни можуть собі дозволити часті гуляння. А ми повинні орати. І не шукати приводу ухилятися від роботи, додаючи нові й нові "святкові дні". Свята повинні відповідати цінностям. А в нас що виходить?  

1 травня в українців було б справедливо назвати "Днем садіння картоплі" або "Днем шашлика". Чи можуть претендувати свята з такою назвою на статус загальнонаціональних? На державному рівні, з офіційними вихідними, можна відзначати тільки ті дати, які означають щось важливе для держави.
 Або візьмемо свято 8 березня. У радянські часи його суть спотворили, перетворивши на "свято мімози й трьох тюльпанів" і витравивши його первинний зміст - боротьбу жінок за свої права… А тим часом  повага до жінок не визначається наявністю на їхню честь одного вихідного дня, і така суть не може відповідати державному святу. Ніщо не заважає дарувати квіти жінкам і говорити компліменти в будь-який інший день. В робочий день!
 Далі-ще «веселіше». Такого поняття, як "відпрацьовувати додатковий вихідний день" нема навіть у тих цивілізованих країнах, де вихідними є одіозні 8 березня й 1-2 травня (а тут ми потрапили в «ще ту» компанію- ці дні, крім нашого північного сусіда, державним вихідним вшановують у Буркіна-Фасо, Кенії, Мадагаскарі, Гвінеї-Бісау, Замбії, Камбоджі, Китаї, Конго, Лаосі, Північній Кореї, Уганді… Ну, ви зрозуміли) Ось типовий, сказати б – класичний приклад оксюморону, тобто, поєднання двох протилежних за змістом понять. Якщо дається вихідний, то відпрацьовувати його замість іншого вихідного ніби не треба. Але коли вже працюємо в суботу замість дня, визначеного державою вихідним, то й вихідний несправжній. Та й взагалі термін "відпрацьовувати вихідний, якщо свято припадає на неділю" - родом із пізнього СРСР, який, відповідно до законів жанру, впадав у «старечий» маразм.

 Пригадуєте анекдот про ледаря, який стверджував, що: «Я йду на роботу. Просто повільно. Дуже повільно. Збоку може навіть видатися, що я лежу…». Україна йде до позитивних змін. Просто повільно. Дуже повільно…  І, на жаль, цього року  на прийдешнє 8 березня продавці квітів знову відчують себе товстосумами, а 1 і 2 травня з лісопосадок буде доноситися аромат шашликів…


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...